Сторінка
3

Завдання споживчого попиту в товарах широкого вжитку і його мотивація

3. Бажання кожної людини стосовно надбання об’єктів потреб є широкими, ба­га­то­гра­н­ни­ми, об’єктивними, адекватними до первинних потреб, не суперечливими для них. У людини між первинними і вторинними потребами немає суперечностей ні тоді, коли вони задо­во­ль­ня­ються, ні тоді, коли не задоволені. Якщо вони не задоволені, тоді виникає невідповідність. Не­відповідність має місце й в інших випадках (немає достатньо обмінних засобів, наявні товари не відповідають за цінами, споживчими характеристиками, тобто за носіями потреб тощо).

4. У задоволенні потреб завжди є обмеження, що обумовлюється недостатком обмінних за­собів (назвемо сімейнобюджетними обмеженнями), високими цінами на необхідні товари, та­рифами на послуги, інфляцією тощо. Для зняття обмеження (часткового чи повного ) людина про­являє відповідну активність. Бажання зняти обмеження – один із мотивів до заробляння не­обхідної суми грошей.

5. Потреби людини в об’єктах виробничого походження – змінні, змінюються відповідно до трансформації первинних потреб.

6. У задоволенні потреб завжди є альтернатива у виборі об’єктів потреб виробничого по­ходження.

7. Людина як індивідуальність, яка думає, має здатність гнучко генерувати, виходячи з до­свіду, й оцінювати варіанти вирішення проблем із задоволення потреб.

8. Процесу придбання об’єктів потреб притаманна ризикованість, тобто за якістю виробів, їх довговічністю, відповідністю запитам відносно споживчих властивостей не завжди можна от­­римати очікуване, бажане.

9. Процес придбання об’єктів потреб здійснюється шляхом обміну на засоби, потреба в яких є в інших суб’єктів.

10. Мотивація до праці розглядається з погляду забезпечення джерел зростання ін­ди­ві­ду­аль­но-сімейної власності.

Поряд з поняттям мотивації застосовується поняття мотивування, як інформаційне. Сто­со­вно трудової діяльності, його слід розуміти як:

– вислови (висловлювання), що пояснюють чи виправдовують ті чи інші дії людини щодо ви­­бору і здійснення нею трудового процесу;

– вислови (висловлювання), що вказують на збуджуючі об’єктивні й суб’єктивні обставини до трудової активності;

– як прийоми, за допомогою яких пояснюється спрямування власної діяльності з отримання об­мінних ресурсів тощо.

До речі, за різних причин (маскування, непередбаченість, неповне розкриття змісту) ви­с­ло­ви з мотивування можуть не співпадати з дійсними мотиваціями.

За цією схемою мотивація підпорядкована задоволенню потреб людини. Оскільки очі­ку­ва­ний ступінь їх задоволення і трудові можливості людини визначають спрямування і результат її праці.

Посилення мотивації слід розуміти як здійснення людиною активніших дій для отримання менш чи більш якісних корисностей з метою в кінцевому результаті повнішого задоволення од­­нієї потреби, а то й задоволення іншої потреби (інших потреб). Можливі ситуації доповнення мо­­тивації іншою, зміна мотивації на нову, комплексні мотивації. Посилення чи зміна мотивації до­­сягається зміною у трудовій діяльності (напряму застосування праці, місця роботи, посади), під­­вищенням кваліфікації тощо.

Рябоконь В.П. залежно від мотивів (величина заробітної плати, умови праці, характер пра­ці тощо) виділяє типи мотивації працівників – патріотично-, ін­стру­ме­н­та­ль­но­-, професійно-, господарсько-мотивований, люмпенований пра­ців­ник. Він визначає, що в Україні є усі названі ти­пи працівників [20, с. 11]. Зазначимо, що з та­ким поділом доцільно погодитися. Але разом з тим, оскільки Україна будуватиме ін­но­ва­ці­йно орієнтовану економіку, для створення від­по­від­­ного прошарку фахівців необхідно за­ко­но­давчими, навчальними, виховними, про­па­ган­ди­с­­тськими та іншими заходами виховувати ін­новаційно мотивованих працівників (так їх слід на­зивати). Вони повинні зайняти належне мі­сце в усіх галузях економіки. Тому на кожному пі­д­приємстві необхідно сформувати систему вла­сних мотиваторів для отримання про­по­но­ва­ного типу працівників. Вони повинні спрямувати свої тв­орчі зусилля на створення і ре­а­лі­за­цію інноваційних проектів, які включатимуть тру­до­мо­тиваційні новації.

Отже, мотивація до праці – це очікуване після здійснення відповідних актів праці отримання за­собів (мотиваторів), необхідних для задоволення тих потреб, що плануються до моменту при­кладання праці або у її процесі. Бо якщо працівником за виконану роботу отримана пе­вна сума заробітної плати, то вона перестає бути мотивацією до праці, оскільки одночасно пе­реходить у його власність, починає виконувати приватну роль (платіжного засобу, на­ко­пи­чен­ня тощо).

Викладені положення стосовно мотивації до праці слід покласти у теорію механізму за­до­во­лення потреб людини.

Література:

1. Закономерности развития непроизводственной сферы и повышение жизненного уровня / Козак В.Е, Новиков В.Н., Верховодова Л.Т. и др.; Отв. ред. В. Е Козак; АН УССР. Ин-т економики. – К.: Наукова думка, 1989. – 256 с.

2. Марцин В.С. Потребности, спрос, качество. – Львов: Изд-во при Львовском го­су­дар­ст­венном университете издательского объединения “Вища школа”, 1982. – 207 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общ. ред. Е. М. Пеньковой. – М.: Про­гресс, 1990. – 736 с.

4. Маркс. К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. – Т. 12., – С. 718.

5. Збарский М. Інтереси – рушійна сила соціального прогресу // Економіка України. – 1999. – № 7. – С. 58–66.

6. Воронцов Б.Н. Разумные потребности личности: сущность, критерии, пути фо­р­ми­ро­ва­ния. – Воронеж: Изд-во Воронежского унивеситета, 1990.

7. Бюлетень Національного банку України. – № 3/99 (75). – К., 1999. – 132с.

8. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия: Пер. с нем./ Под ред. проф. А.Г. Поршнева. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 512 с.