Сторінка
2

Завдання споживчого попиту в товарах широкого вжитку і його мотивація

Рябоконь В.П. вважає, що “мотивація праці – це спонукання людини до виробничої чи не­виробничої діяльності для задоволення своїх матеріально-побутових потреб і запитів, яке до­сягається за рахунок її праці” [20, с. 10]. До цього визначення зауважимо, що за рахунок пра­ці не завжди задовольняються потреби (запити – це одна з форм вираження потреб). Крім то­го, поняття діяльності і праці – відмінні. Діяльність – більш широке поняття. Мотивація пра­ці – це мотивація безпосередньо до здійснення процесу праці. Тому це визначення потребує уто­чнення. Крім того, стимулювання – це саме спонукання з боку стимулодавця.

Іншої думки дотримується Карлін М.І., який вважає, що “мотивація – це самоусвідомлення осо­бистістю необхідності праці як засобу задоволення потреб” [21, с. 5]. Незважаючи на чіт­­­кість визначення, зауважимо, що воно надто розпливчасте. А праця – це лише засіб за­дово­лення потреби у праці. Взагалі, засоби задоволення потреб людини – поняття іншого роду. Крім того, праця може бути за примусом і задовольняти потреби індивіда.

Поряд з поняттям мотивації до праці необхідно визначити суть мотивів. Це поняття треба ро­зуміти як чинники, що збуджують окрему дію чи діяльність людини, задля чого вона здій­сню­ється. До мотивів відносяться, зокрема, інстинкти, потреби, настанови, емоції, захоплення, іде­али. Так, емоції викликають закоханість людини, захоплення – зайняття відповідним видом спорту. Мотиви доцільно розуміти як поняття більш широке, що є першоосновою до мотивації.

Мотивація, як слід вважати, – це не процес застосування стимулів до людини, а очікуваний пра­цюючою людиною до отримання результат дії (дій), робіт, операцій, комплексу операцій, що має здійснювати людина. Йдеться про те, що прямо чи опосередковано веде до задоволення по­треб, причому потреб, як правило, первинних. Мотивація – поняття містке, комплексне, оз­начає ті корисності, які людина повинна отримати в результаті своєї праці. Мотивація – це ва­жіль самоспонукання, що визначає відношення людини до праці (зміст, місце праці, обсяг пра­ці тощо), необхідний їй результат праці. До мотивацій, наприклад, відносяться:

– зняття голоду (зняття голоду здійснюється споживанням їжі виробничого і неви­ро­бни­чого походження, яке є процесом задоволення потреб харчування);

– підвищення кваліфікаційного рівня, набуття спеціальних знань;

– надбання грошових коштів (працюючи у виробництві);

– автоматизації побуту (за рахунок придбання засобів виробничого походження) тощо.

Мотивацію для людини необхідно розглядати як психологічне поняття, що означає природну, со­ціальну та іншого роду її власну (а не як зовнішній вплив) спонуку до окремої дії, комплексу дій, взагалі до праці з задоволення потреб або отримання для цього засобів, у тому числі обмін­них. Такими спонуками є корисні продукти дій, які у кінцевому результаті призводять до за­доволення первинних потреб людини.

Зауважимо, що мотивацію до праці розглянуто як поняття, яке стосується людини. Поняття мо­тивації може відноситися і до підприємства, але за своєю суттю воно – іншого роду, а стосунки, їх результат розглядаються, виходячи з задоволення потреб підприємства. Але зно­ву ж таки задоволення потреб підприємств реалізується через працю людей. Крім того, уся­ка діяльність людини спрямована й на досягнення поступу у власних (сімейних) житлово-побутових умовах, матеріальних умовах життя, знаннях, змін (новизни) у відпочинку, про­фе­сій­ного, морального, службового, фінансового тощо.

З урахуванням викладеного, як узагальнення, нами пропонується концепція мотивації лю­дини до продуктивно-вигідної праці і разом з тим її гуманізації, полегшення тощо. Таку ко­нцепцію пропонується називати концепцією ресурсно-приватної мотивації до праці (а не мо­тивації праці, як це пишуть у тому числі згадані вище автори; мотивація праці – по­няття бі­льш базове, що взагалі означає мотивацію праці поряд з мотивацією відпочинку, сі­мейних сто­сунків тощо). За цією концепцією сутністю мотивації до праці є прагнення людини як вла­сника до збільшення фінансово-матеріальних ресурсів особистих та сім’ї, а то й родини, з ме­тою отримання обмінних засобів і витратних у побуті засобів для підвищення чи пе­ре­тво­рення власного, сімейного, родинного добробуту, укріплення здоров’я власного та членів сім’ї, а також отримання більше інших благ, створення свого капіталу (запасів) у різних формах то­­що.

Людина розглядається як суб’єкт, що працює з метою надбання матеріальних цінностей, не­матеріальних активів (прав, патентів, ноу-хау), інших корисностей, якими відповідно можуть бут­и обмінні засоби, безпосередньо об’єкти потреб, інформація, знання, лікування, відпочинок, до­помога тощо. Відповідно до цієї концепції слід вважати наступне.

1. Процес задоволення потреб забезпечується об’єктами, зокрема виробничого по­хо­д­жен­ня, носії яких відповідають первинним потребам.

2. Об’єкти одних і тих же первинних потреб можуть відрізнятися за окремими ознаками, але в загальному – бути однорідними.

Промисловість випускає, як правило, значну кількість виробів, нерідко близьких за спо­жи­в­чими параметрами, а то й ідентичними. І кожна людина за своїм критерієм (смаком, звичаями, дос­відом, порадами, рекомендаціями фахівців) вибирає і купуєнеобхідний товар або їх кілька, на­бір (назвемо їх корисностями). Зазначимо, що поняття корисностей не рівнозначне поняттю спо­живчих уподобань. Останніми оперують у мікроекономічній теорії поведінки споживача. Ця теорія вивчає населення (споживача) як покупця товарів на ринку. Ми ж розглядаємо пи­тання трудової мотивації людини відповідно до потреб у корисних речах самої людини, а не по­глядів на людину як найманої робочої сили. Мотивація до праці кожної людини зумовлюється не­обхідністю надбання і накопичення життєвих ресурсів. У підприємця свої потреби в наймі ро­бочої сили (виготовлення продукції, збільшення обсягів її збуту, накопичення виробничих ре­сурсів). Потреби наймача і найманця частково можуть перетинатися. Їм вигідне збільшення об­сягів випуску продукції, але витрати на їх виготовлення у них різні (в робітника – фізичні си­ли і енергія, у підприємця – ще й фінансові).