Сторінка
5

Захист внутрішнього ринку як основа стратегії довгострокового інноваційного розвитку ринку машинобудівної продукції

Головним завданням ринків машинобудівної продукції стає підвищення якості продукції, що виробляється, та її конкурентоспроможність. Технічною базою реструктуризації машинобудівного комплексу є застосування виробниками машинобудівної продукції технологій та обладнання, із впровадженням яких суттєво підвищиться ефективність виробництва та збільшиться конкурентоспроможність.

Проведений аналіз стану та тенденцій розвитку внутрішнього ринку продукції машинобудування дає змогу окреслити такі основні проблеми:

– протиріччя між формуванням кінцевого попиту і можливостями його покриття за рахунок вітчизняного виробництва,адже внутрішній кінцевий попит є основним фактором зростання обсягів виробництва;

– невикористаний потенціал, що потребує затрат на його утримання, значно збільшуючи собівартість продукції, ускладнюючи підвищення її конкурентоспроможності та погіршуючи фінансовий стан підприємств;

– кризовий фінансовий стан переважної більшості підприємств галузі, який не створює належних умов для активного інвестування в галузь за останні роки (в I півріччі 2001 р. 52,2 % підприємств машинобудування працювало зі збитками) [5];

– низька інноваційна активність підприємств, яка не тільки по масштабу, а і по направленості інноваційних процесів не відповідає вимогам підвищення конкурентоспроможності галузі. Придбанням і використанням інновацій займається в 2001 р. лише 14,3 % промислових підприємств. Інноваційна продукція на внутрішньому ринку становить близько 9,4 % від загального обсягу продукції, вітчизняна промисловість споживає всього близько 34 % вітчизняних науково-технічних розробок;

– недосконала структура товарної продукції, що справляє негативний вплив на суму чистого та балансового прибутку. Загальний балансовий прибуток від усіх видів діяльності у 2000 р., порівняно з 1999 р., зменшився – в 1,13 раза. Ця тенденція стосується і чистого прибутку, який використовується підприємствами для формування цільових фондів;

– надзвичайно високий коефіцієнт зносу основних фондів у машинобудуванні, який до того ж має тенденцію до збільшення (у 1998 р. – 0,50, 2000 р. – 0,53, 2001 р. – 0,56)*. причому він більший ніж у цілому по промисловості (у 1998 р. – 0,47, 2000 р. – 0,48, 2001 р. – 0,51)*.

Стратегічні напрями розвитку. У кінці 2002 р. економіка України підійшла до якіснонових рубежів, що пов’язано, перш за все, з обмеженням багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, а головне – скороченням доходів від експорту та регульованої Нацбанком стабілізації рівня обмінного курсу гривні.Ці фактори, як наслідок, призведуть до зменшення кінцевого попиту в базових галузях промисловості, а також до можливостей його покриття за рахунок внутрішнього виробництва. Отже, внутрішній кінцевий попит буде основним фактором економічного та промислового зростання.

З основних напрямів регулювання економіки, що забезпечує промислове зростання, – стимулювання попиту, інвестицій та інновацій – найбільш швидку віддачу може дати саме підвищення інноваційної активності. Тому в основу стратегії розвитку ринків продукції машинобудування покладено інноваційних шлях розвитку, відповідно до Концепції міждержавної інноваційної політики співдружності незалежних держав на період до 2005 р., а також Закону України “Про інноваційну діяльність”. Така стратегіяна довгострокову перспективу повинна базуватися виходячи з національних інтересів на підставі збереження, підтримки потенціалу галузі, з урахуванням платоспроможного попиту та кон’юнктури внутрішнього і зовнішніх ринків.

Однією з найважливіших для ринку продукції машинобудування є проблема зростання внутрішнього попиту. Різке скорочення інвестиційного попиту на період реформ значно обмежило ринки збуту машинобудівної продукції. Сьогодні завантаження виробничих потужностей – одне із найнижчих у промисловості. У той же час потенціал попиту досить високий.

Розширення попиту на машинобудівну продукцію сприяє зростанню попиту з боку підприємств-експортерів на інвестиційні ресурси. З метою ініціювання попиту на машинобудівну продукцію необхідно реалізувати такі заходи стратегічного характеру:

у сфері пропозиції:

– розширення обсягів виробництва машинобудівної продукції для внутрішнього ринку при підвищенні її якості та скороченні асортименту імпортованої продукції. До 2011 р. потреба України в машинобудівній продукції повинна бути задоволена не менше ніж на 80–90 % вітчизняним виробництвом;

– впровадження у виробництво нових зразків машинобудівної продукції з урахуванням мінімізації відходів і можливість їх подальшого використання для виробництва інших товарів, придбання технологій і ліцензій для освоєння виробництва нової машинобудівної продукції з високим рівнем надійності, високої якості та невеликими затратами усіх видів ресурсів при експлуатації;

– розширення номенклатури машинобудівної продукції для суб’єктів підприємницької діяльності та сфери побутового обслуговування населення за рахунок розробки і виробництва багатофункціональної техніки, спроможної конкурувати з зарубіжними аналогами;

– розширення укладання угод з обладнанням на основі лізингу;

– здійснення переходу на інжинірингове виробництво продукції (монтаж, налагодження, сервісне обслуговування), розвиток системи організації ремонту, модернізації та сервісного обслуговування обладнання, що виробляється;

у сфері платоспроможного попиту:

– встановлення механізму здійснення амортизаційних відрахувань, при якому підприємствам, що інвестують кошти у виробництво, надається право списувати протягом першого року інвестиції на придбання або виробництво основних засобів;

– створення банків довгострокового кредитування, які займаються довгостроковим кредитуванням великих підприємств під фіксований процент, стимулювання страхування кредитів і надання державних гарантій на основі заставної системи;

– встановлення преференцій для імпорту технологій (а не товарів) у високотехнологічні галузі виробництва.

у галузі державного регулювання:

– зменшення податкового навантаження на підприємства машинобудівного комплексу, введення галузевих податків замість існуючих пільг в окремих підгалузях машинобудування (автомобілебудуванні, тракторному і сільськогосподарському машинобудуванні, суднобудуванні тощо);