Сторінка
2

Поняття та передумови виникнення корпоративного управління

1. Наявність єдиної мети (загального інтересу);

2. Майно. На підприємствах майно відособлено від учасників об'єднання.

3. Відповідальність учасників об'єднань. Через розвиток підприємств загальна відповідальність учасників об'єднань переходить у відповідальність об'єднань за своїми зобов'язаннями;

4. Поділ учасників об'єднань. Також через еволюцію розвитку підприємств колективні справи його учасників переходять в особисті справи об'єднання, відмінні від справ учасників;

5. Управління;

6. Залежність управління підприємством від волі її членів. В простих формах об'єднання це відображалось лише в необхідності узгодження волі учасників з волею інших учасників. У вищих же формах об'єднання – це реалізація управлінських рішень через самостійну організацію об'єднання, чия воля не схожа з волею учасників об'єднання.

Ми згодні з цим підходом до класифікації форм підприємницьких об'єднань, оскільки, по-перше, ці ознаки дозволяють класифікувати всі форми підприємницьких об'єднань, по-друге, це найважливіші ознаки, по-третє, сукупність цих ознак, дозволяє, на нашу думку, найточніше проводити грані між різними формами.

Ґрунтуючись на цій класифікації, розглянемо еволюцію форм підприємств і в цих рамках становлення корпоративної форми ведення бізнесу.

Первинною і найпростішою формою підприємств, на думку Хвалей В.В., Функа Я.І.[11], виступали прості товариства. Учасники такого товариства мали загальну мету, як відособлене, так і загальне майно, несли загальний ризик. Проте вже в наступній формі – в повному товаристві можна спостерігати, як підприємницькі об'єднання відділяються від особи його учасників, але все таки не настільки, щоб визнати за товариством право самостійного суб'єкта. В повному товаристві завжди утворюється загальне майно, яке відособлене від іншого майна учасників товариства. Управління об'єднанням здійснюється або всіма учасниками об'єднання, або тими яким це доручено.

Обов'язки з приводу майна товариств і відповідальність по операціях також загальні. Таким чином, на відміну від простого товариства повне товариство не володіло як ознаками фактичного об'єднання всередині (між учасниками), так і юридичного об'єднання зовні (для третіх осіб).

Елементи перших товариств деякі науковці віднаходять в Давній Греції в VIII – VI століттях до н.е.

Стародавній Рим увібрав у себе надбання підкорених ним народів, а також греків-колоністів, що асимілювалися серед місцевого населення і відповідно принесли досвід організації господарського життя. Це дозволило створити нові організаційно-правові форми господарювання, серед яких слід виділити:[5]

1. Договірне товариське об'єднання - прототип су­часного простого товариства - ця форма підприємни­цького об'єднання ґрунтувалася на договорі між кількома осо­бами, що укладався для досягнення спільної господарської цілі шляхом об'єднання майна учасників та їх особистої участі. За­значене товариське об'єднання самостійним суб'єктом права не вважалося, а його учасники діяли від власного імені; прибутки та збитки від діяльності такого товариства розподілялися між його учасниками згідно з умовами договору, а за відсутності в ньому таких положень - порівну. Особливо популярними були товариства, учасники яких об'єднували не все своє майно, а лише його частину;

2. Організація корпоративного типу, що стала прообразом інституту юридичної особи. Вона визна­валася нарівні з фізичними особами самостійним суб'єктом права; мала відокремлене від членів корпорації майно; відпові­дальність корпорації також відокремлювалася від відповідаль­ності її членів. За імператора Августа склався дозвільний хара­ктер створення корпорацій. Хоча римські юристи не створили закінченого вчення про правоздатність корпорації, чимало нау­ковців вважають закладені в ній вищеназвані принципи прита­манними не лише юридичній особі, а саме акціонерному това­риству.

Наступним етапом розвитку підприємницьких об'єднань стала поява командитного товариства. В цій формі товариства відображено дві групи учасників: перша група – аналогічно учасникам повного товариства, друга група учасників відособлена від підприємницької діяльності товариства. Тобто не бере участь безпосередньо в управлінні, несе лише обмежену розміром свого внеску в товариство відповідальність, що дозволяє говорити про виникнення елементу корпоративного управління як обмежену відповідальність власників. Таким чином, командитні товариства можна розглядати як крок на шляху подальшого відособлення підприємницьких об'єднань від осіб їх утворюючих і виникнення замість об'єднання осіб нової особи, а також як початкову форму при переході від особистого підприємницького об'єднання до майнового. Перші згадки про командитні товариства відносять до 976 р. у Венеції. Проте, на думку А.К. Джівелегова [5], широке поширення товариство набуло лише в XII столітті.

Виникла потреба була визначена введенням в практику правової конструкції «юридична особа». Її суть полягала в переході від вищих форм загальної участі до первинних форм особистої участі.[11] Тобто замість об'єднання осіб виникає нова особа, створена об'єднанням осіб.

Хоча елементи конструкції «юридична особа» вже існували і в середньовіччі, наприклад, італійський corpus misticum, і навіть в Стародавньому Римі (римські universitas), проте чіткі критерії поняття юридична особа сформувалася в XIX столітті. Це можна пояснити тим, що епоха колонізації і буржуазних революцій пред'явила нові вимоги до організації підприємницьких об'єднань. В законодавчих же актах поняття «юридична особа» стало використовуватися з середини XIX століття. Наприклад, в торговому кодексі Франції 1807 року. Таким чином, наступним ступенем логічного ряду підприємницьких об'єднань з'явилися об'єднання, що поєднують в собі ознаки товариства і юридичної особи. Найпоширенішими сьогодні серед них є повні і командитні товариства – юридичні особи (товариства з деякими ознаками юридичної особи) і товариство з обмеженою відповідальністю (юридичні особи з деякими ознаками товариств).

У повному товаристві – юридичній особі з'являється самостійна структура органів управління. Змінюється статус майна повного товариства юридичної особи – із загального воно стає одиничним майном юридичної особи. Відмінність між командитним товариством і простим товариством як юридичних осіб полягає в тому ж, що і в конструкції не юридичної особи, розглянутої вище - у присутності більшого капіталістичного елементу. Тобто значення грошового внеску деяких учасників переважає над обов'язком участі в управлінні підприємницьким об'єднанням.

Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, в якій зберігаються деякі елементи товариства. Як юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю володіє майном, відособленим від майна його членів, володіє самостійною організацією, і, нарешті, його учасники не несуть відповідальності за його зобов'язаннями. Спочатку форма товариства з обмеженою відповідальністю була визнана в Німеччині в 1892 році, потім у Франції і в інших західноєвропейських країнах .[1]