Сторінка
1

Особливості функціонування страхових компаній на фінансовому ринку України

Дефіцит державного бюджету, відсутність власних коштів у більшості українських підприємств, неприпустимий податковий тиск та інші проблеми - все це негативні чинники, які виступають сьогодні невід'ємною частиною механізму фінансування інвестиційної діяльності в України, позбавляють можливості реалізації стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку економіки лише за допомогою традиційних джерел фінансування. Для забезпечення інвестиційної безпеки України потрібні нові альтернативні джерела інвестиційних ресурсів, серед яких у першу чергу доцільно розглянути питання розвитку страхових компаній, які в розвинутих країнах є одним з найвагоміших інституційних інвесторів на фінансовому ринку.

Наприкінці ХХ ст. діяльність страхових компаній набула глобального масштабу. Страхові компанії нагромадили величезні інвестиційні ресурси, що мало значний вплив на макроекономічні пропорції розвитку багатьох розвинених країн [1, С.16]. Роль страхових компаній на фінансовому ринку визначається тим, що вони можуть зосередити великі кошти для подальшого їхнього інвестування. Страхові компанії як посередники мають такі можливості акумулювати й професійно інвестувати капітал, які недоступні для окремих інвесторів [2]. З цієї причини рівень розвитку страхової системи впливає на загальний рівень розвитку фінансової системи і на інвестиційну безпеку у цілому, тому дослідження особливостей функціонування страхових компаній є актуальним.

Діяльність страхових компаній вивчали такі закордонні та вітчизняні вчені як В Базилевич, З. Ватаманюк, Е. Жуков, О. Заруба, Ю. Кравченко, Б. Міркін, А. Правдивцев, О. Ромащенко, В. Суторміна, Н. Ткаченко, Ф. Фабоцці, Т. Шульга та ін. Проте, залишились поза увагою питання, пов’язані з функціонуванням страхових компаній як інституційних інвесторів на фінансовому ринку, зокрема, особливості їх діяльності на ринках акцій та облігацій.

Страхові компанії - один з найважливіших видів спеціальних небанківських кредитно-фінансових установ. Для них характерною є особлива форма залучення коштів - продаж страхових полісів. При розміщенні коштів страхові компанії конкурують з іншими кредитними установами. Головна стаття їх активів - облігації промислових компаній, акції, державні цінні папери. Страхові компанії поділяються на дві групи: страхові компанії, що здійснюють страхування населення, та компанії, які проводять страхування майна. Найбільшого поширення набули компанії першого типу. Вони продають страхові поліси, які дають можливість отримати компенсацію у разі смерті, хвороби тощо.

Як правило, щорічне надходження коштів до страхових компаній у вигляді страхових премій та доходів від активних операцій набагато перевищує суму виплат володарям полісів. Це дає змогу цим компаніям збільшувати інвестиції у високодохідні довгострокові цінні папери, насамперед в облігації промислових компаній та в заставні під нерухомість.

Світовий ринок страхування контролюють компанії США, Японії, Німеччини, Англії, Франції, на частку яких припадає 58,61%. В 60–70-і роки ХХ ст. на світовому страховому ринку панували англійські компанії, а в 80–90-х роках зросло значення компанії США, Японії і Німеччини [3, С.45-46].

Зростання попиту на страхові поліси зумовлене збільшенням доходів населення. Наприклад, у США з 1980 по 1995 р. особисті прибутки зросли майже в 3 рази, внески населення компаніям страхування життя збільшилися в 2,6 рази, а резерви страхових компаній – у 3,5 рази.

Доходи населення значно зросли також в інших промислово розвинених країнах завдяки високим темпам росту економіки цих країн, а також вдосконалення фіскальних і кредитно-грошових інструментів регулювання, що сприяло послабленню циклічних криз і спадів у розвинених країнах [3, С. 58].

Особливо великих масштабів діяльність страхових компаній досягла в США, Англії, Японії. За період з 1956 по 1965 р. компанії страхування життя в США володіли 1/8 усіх грошових фондів кредитно-фінансових інститутів. Так, у Німеччині частка страхових компаній виросла в загальних активах кредитно-фінансових установ з 7,5 у середині 50-х років до 10% у 80-х роках. У Японії питома вага страхових товариств збільшився з 4,3 до 7% за той же період. За ці ж роки частка страхових компаній у фінансових активах виросла в Англії з 41,8 до 61,7%, у Швеції – з 22, до 25,2%. У країнах з відносно низьким рівнем розвитку страхової справи питома вага страхових товариств порівняно невисока. Так, в Іспанії вона становить близько 5%, а в Португалії – 3% [3, С. 70-71].

У 60–90-і роки ХХ ст. помітно знизилась питома вага банків, а частка страхових компаній, пенсійних фондів і інвестиційних компаній значно виросла. Підвищення значення страхових компаній на грошовому ринку свідчить про те, що відбулися важливі зміни в структурі кредиту західних країн.

Посилення ролі страхових компаній привело до загострення конкурентної боротьби за заощадження довгострокового характеру між різними кредитно-фінансовими інститутами. Комерційні банки монополізували операції залучення коштів на поточні рахунки, але ці кошти мають велику мобільність і тому вкладення їх у довгострокові зобов'язання пов'язані з великим ризиком. Компанії страхування життя мають перевагу перед банками, оскільки у них є найбільші можливості для дострокового інвестування, а вкладникам вигідніше зберігати свої заощадження в страхових компаніях.