Сторінка
5

Товарне виробництво, товар і гроші. Основні форми виробництва. Товарне виробництво та його характерні риси

Система заходів по консолідації зусиль усього людства по збереженню довкілля та досягнення стійкої рівноваги між задачами збереження розвитку та навколишнього середовища названа А. Гором Глобальним Планом Маршалла, за аналогією з відомою програмою відновлення економіки Західної Європи після Другої світової війни, в якому виділені основні напрямки оптимізації глобальної соціоекосистеми.

А.Гор пише в книзі «Земля в рівновазі. Екологія і людський дух», що послуговуючись оригінальним Планом Маршалла як моделлю і надихаючою ідеєю, ми можемо почати схематично розробляти план дій. Глобальні зусилля з порятунку довкілля повинні бути зосереджені навколо стратегічних завдань, які одночасно відповідатимуть найважливішим бажаним змінам і дадуть нам змогу розпізнати, виміряти і оцінити наш прогрес на шляху до цих змін. Кожне завдання повинно бути підкріплене комплексом заходів, які дадуть змогу світовій цивілізації реа­лізувати його якомога швидше, ефективніше і більш справедливо.

На його думку, п'ять стратегічних завдань повинні спрямовувати та забезпечувати інформацією зусилля людства з порятунку глобального довкілля.

Першим стратегічним завданням має бути стабілізація населення світу. При цьому слід розробити заходи для створення в кожній країні світу умов, необхідних для так званої демографічної стабілізації - історично і документально зафіксованого переходу від динамічної рівноваги високого рівня народжуваності і високого рівня дитячої смертності до стійкої рівноваги низьких рівнів народжуваності та дитячої смертності. Ця зміна відбулася в більшості індустріальних країн (які мають низький рівень дитячої смертності і високий рівень письменності та освіти) і фактично відсутня в країнах, що розвиваються (де ситуація прямо протилежна).

Друге стратегічне завдання - швидке створення і розвиток природозберігаючих технологій, особливо в енергетиці, транспорті, сільському господарстві, будівельній промисловості і у виробництві, які здатні сприяти сталому економічному прогресу без одночасного руйнування довкілля. Ці нові технології індустріально розвинуті держави мають швидко надати всім країнам - особливо тим країнам «третього світу», яким можна дозволити розвиватися за них шляхом виконання різних зобов'язань, які вони візьмуть на себе як учасники Глобального Плану Маршалла.

Трете стратегічне завдання - всеохоплююча і повсюдна зміна в економічних «правилах гри», за допомогою яких ми вимірюємо вплив наших рішень на довкілля. Необхідно запровадити - з допомогою глобальної угоди - систему економічної звітності, яка даватиме відповідну оцінку екологічним наслідкам як того повсякденного ринкового вибору, що робиться на рівні окремих осіб та компаній, так і вибору більших, макроекономічних альтернатив на рівні держав.

Четверте стратегічне завдання - проведення переговорів і укладання нової генерації міжнародних угод, в яких буде визначено міжнародно-правові системи регулювання, конкретні заборони, механізми впровадження і планування, стимули, санкції і взаємні зобов'язання, необхідні для успіху всього плану в цілому. Ці угоди повинні обов'язково враховувати величезні відмінності у можливостях і потребах розвинутих держав та країн, що розвиваються.

П'яте стратегічне завдання - створення спільного плану екологічної освіти громадян усього світу щодо нашого глобального довкілля. По-перше, слід створити всеохоплюючу програму досліджень і моніторингу змін, що відбуваються в навколишньому середовищі, з тим, щоб залучити до цього людей в усіх країнах світу, особливо студентів; і, по-друге, інтенсивно поширювати інформацію про місцеві, регіональні і стратегічні небезпеки для довкілля. Остаточна мета цих дій - сприяти утвердженню нового розуміння взаємовідносин цивілізації і глобального довкілля.

Кожне з цих завдань тісно пов'язане з усіма іншими, і всі вони повинні здійснюватися одночасно в рамках Глобального Плану Маршалла. Насамкінець, План повинен мати більш загальну, інтегруючу мету - створення, особливо у світі, що розвивається, соціальних і політичних умов, які приведуть до формування сталих суспільств, таких як, наприклад, соціальна справедливість (включаючи рівні права на землеволодіння); дотримання прав людини; належні харчування, охорона здоров'я і житло; високий рівень освіченості; більша політична свобода, активніша участь у суспільному житті та політична підзвітність і відповідальність. Звичайно, всі конкретні заходи повинні бути підпорядковані головному організуючому принципу збереження глобального довкілля.

Варто відзначити, що перші кроки по мобілізації зусиль людства для оптимізації системи «суспільство-природа» принесли певні успіхи - розроблена система міжнародно-правових документів, які визначають загальні принципи природокористування та головні пріоритети людства у взаємодії з природою, вирішується ряд нагальних проблем, серед яких найбільш успішно - проблема так званої «озонової дірки».

Важливо відзначити, що оптимізація взаємовідносин в системі «суспільство-природа» не є самоціллю, вона - необхідна умова досягнення стану гармонії даної системи.

Категорія гармонії є однією з найдревніших та основоположних у системі культурної свідомості, яка утворюється сукупністю всіх форм духовно-практичного освоєння світу, що продукують у своєму взаємозв'язку моделі світоставлення, в яких людина співвідносить всезагальні норми свого буття з нормами буття природи, універсуму в цілому. Предметом відображення культурної свідомості є ціннісно-пристрастне ставлення до світу, сукупність певних соціально та культурно значимих явищ, що виступають регуляторами людської поведінки, а ЇЇ головною функцією є сенсозабезпечення людського існування.