Сторінка
1

Предмет політичної економії, економічні закони і категорії, національний продукт його форми та види

Зміст

1.Предмет політичної економії. Економічні закони і категорії.

2. Національний продукт його форми та види.

3. Висновок.

4. Використана література.

1.Предмет політичної економії. Економічні закони і категорії.

Кожна наука має свій предмет вивчення. Що ж вивчає політекономія? Добрих 150 років після Монкретьєна, який дав назву цій науці, політекономія розглядається переважно як наука про державне господарство. І лише при А.Сміті характер її змінився. Вона стала перетворюватися в науку про закони розвитку господарства взагалі та про економічні відносини класів зокрема. В сучасних умовах загальним об’єктом вивчення виступає суспільне виробництво як цілісний організаційно – соціально - економічний комплекс ( економіка).

Але політекономія вивчає не все виробництво. Технічні його аспекти вивчають інші технічні науки. Предметом же політекономії є лише соціально – економічна суть виробництва, тобто ті виробничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва.

Предмет політичної економії розглядає не лише організаційно – економічні та техніко – економічні питання ( надаючи їм досить важливого значення), але й вивчає соціально – економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей.

Своїм предметом політекономія відрізняється й від прикладних економічних наук. Останні вивчають умови, які формують кінцевий вибір оптимального варіанту використання ресурсів для найбільш вигідного виробництва (послуг) у конкретних галузях (сферах).

Отже, предметом політичної економії є економіка в цілому на її трьох рівнях:

1. мікро - рівень (мікроекономіка) – це вивчення окремих господарських

одиниць;

2. макрорівень ( макроекономіка) – це вивчення національної економіки;

3. світовий рівень – це вивчення світової економіки і міжнародних

економічних відносин.

Розвиток економіки (суспільного виробництва) не є випадковим процесом. У ній, як і в природі, через зовнішні, здавалося б, хаос, прокладає свій шлях необхідність закономірного розвитку. Тобто мова йде про те, що економічні (господарські) процеси направляються внутрішніми, властивими саме їм законам.

Звичайно, це не заперечує існування випадкових явищ, непередбачених ситуацій, які не вписуються у загальну логіку розвитку. Чому? Тому, що закони проявляються не в кожному окремому явищі, а у вигляді пануючої тенденції яку можна виявити лише у всій сукупності явищ і процесів, що відбуваються.

Пізнавання суті цих явищ і процесів відбувається шляхом абстрагування від випадкових, одиничних, поверхових ознак і на цій основі виявлення родових (основоположних) ознак економічного явища, ознак, які відображають в узагальненому вигляді найбільш суттєві його сторони. Такий підхід до вивчення економічних явищ і процесів дає можливість сформулювати свої категорії і поняття.

Що розуміється під економічною категорією? Категорія політекономії-це найбільш загальне логічне поняття, що відображає суть реально існуючого економічного явища, яке проявляється в певному виробничому відношенні. Або інакше-це теоретичне відображення реально існуючих виробничих відносин людей. Наприклад: товар, гроші, вартість, капітал.

Категорія-це нижчий ступінь пізнання економічних явищ. Вищим, який дозволяє повною мірою розкрити суть явища, є економічний закон.

Економічні закони виражають внутрішні, типові, тривалі, необхідні(в т.ч. причинно наслідкові) зв’язки й залежності, які характеризують головний магістральний напрям розвитку тієї чи іншої сфери економіки.

Економічні закони, як і закони природознавства, мають об’єктивний характер, тобто вони виражають реальний зв’язок економічних явищ і процесів, які відбуваються незалежно від волі й свідомості людей. А оскільки це так, то люди не можуть створювати або скасовувати економічні закони. Але це не означає, що економічні закони проявляються, діють самі по собі, поза господарською діяльністю людей. Економічні закони можуть проявлятися, реалізуватися лише через господарську діяльність людей, через їхні економічні стосунки між собою. Тобто виробничі відносини між людьми є тим середовищем, в якому виникають і діють економічні закони. Поза цим середовищем немає і його законів. Отже, економічні закони незалежні від свідомості, бажання людей, але не від їхньої діяльності.

Навіть перше, поверхневе знайомство з економікою показує, що процеси, які в ній відбуваються, складні й багато гранні. Деталі ми все більше будимо в цьому переконуватися. А це означає, що не може бути якогось єдиного закону функціонування економіки, економічних процесів. Закони економіки різноманітні й різнобічні. Зокрема, серед них можна виділити три основних групи законів.

Першу групу утворюють загальні економічні закони. Це закони, які діють у всіх без винятку способах виробництва. Вони відображають: а)загальну спрямованість поступального розвитку суспільного виробництва; б)об’єктивні основи зростання його ефективності; в)розвиток організаційно-економічних відносин; г)діалектику взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Отже, загальні економічні закони відображають, як правило, внутрішні, сталі й суттєві зв’язки, властиві процесу взаємодії людини з природою і які є однаковими на всіх етапах розвитку людського суспільства.