Сторінка
7

Фінансова система держави

Бюджетний кодекс України передбачає, що внутрішня будова як державного, так і місцевого бюджетів може складатися із загального та спеціального фондів. У загальному фондів .У загальному фонді акумулюються кошти, які мають загальнодержавний характер і підлягають подальшому перерозподілу. У спеціальному фонді зосереджуються кошти, бюджетних установ, у тому числі спеціальні, державних цільових фондів, які не підлягають перерозподілу і використовують за цільовим призначенням.

Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку, в якому зосереджуються бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. Джерелами надходжень бюджету розвитку є: кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення; надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, пай) господарських товариств, що знаходяться у власності громади; кошти від повернення позик, які надавалися з місцевого бюджету та відсотків, сплачених за користування позиками; кошти, що передаються з іншої частини місцевого бюджету; запозичення, які здійснюють місцеві ради; субвенції в інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Напрямки витрачання коштів бюджету розвитку: погашення основної суми боргу Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування (крім боргу за короткостроковими позичками, отриманими на покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання місцевих бюджетів); капітальні вкладення; внески у статусі фонди суб’єктів діяльності.

2.4. Міжбюджетні відносини

У бюджетній системі України постійно виникають взаємовідносини між бюджетами різних рівнів та видів їм притаманні великі за обсягами зустрічні потоки бюджетних ресурсів. Основними формами цього руху є міжбюджетні трансферти, взаємозаліки та взаєморозрахунки, об’єднання коштів бюджетів для виконання спільних проектів і програм. Суб’єктами міжбюджетних відносин виступають органи влади і управління, до компетенції яких включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів. І тому у Бюджетному кодексі міжбюджетні відносини розглядаються як відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Найважливішою передумовою існування міжбюджетних відносин є необхідність здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів усередині бюджетної системи, яка в свою чергу спричинена розбіжностями між обсягами коштів, акумульованих у бюджетах різних рівнів і видів та потребою в них.

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи та видами бюджетів, проведене у відповідності до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Проте, розмежування доходів, здійснене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня не дає можливості збалансувати абсолютно усі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та складі і обсягах видатків бюджеті територіальних одиниць, які мають об'єктивний характер і спричинені:

- різним рівнем економічного розвитку господарського комплексу адміністративно-територіальних одиниць і його спеціалізацією;

- різноманітністю природнокліматичних умов;

- різним екологічним станом територій;

- особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;

- насиченістю шляхами сполучення;

- кількістю населення, його віковими складами;

- сформованою протягом тривалого історичного періоду мережею об’єктів соціальної та побутової інфраструктури та їх станом тощо.

Вплив даних та багатьох інших факторів визначає різний податковий потенціал, який безпосередньо впливає на формування дохідної бази місцевих бюджетів; різну вартість послуг, що надають місцеві органи у розрізі адміністративно-територіальних одиниць; неоднакову потребу в коштах, які спрямовуються на підтримку соціально-культурної сфери і т.п.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи ,шляхом надання коштів “бідним” у фінансовому відношенні територіям або вилучення коштів у відносно “багатих” територій.

У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань основними серед яких є:

- досягнення відповідності між видатками і доходами усіх бюджетів, тобто їх збалансування;

- забезпечення рівномірності у поступленні доходів та запобігання перебоїв у фінансуванні видатків;

- створення заінтересованості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території;

- забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів;

- перерозподіл бюджетних ресурсів між “багатими” і “бідними” у фінансовому відношенні територіями;

- ув’язка обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зусиллями по мобілізації податків і зборів, залученні додаткових доходних джерел;

- здійснення фінансового вирівнювання.

В межах кожної країни об’єктивно існують розбіжності у фінансовому потенціалі окремих територій, є особливості у формуванні дохідної бази бюджетів і можливостях задоволення місцевих потреб. В зв’язку з цим видатки місцевих бюджетів у співставленні з кількістю населення можуть значно відрізнятися у територіальному розрізі. Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання таких відхилень, тому що їх існування створює неоднакові умови для задоволення гарантованих державою соціальних, адміністративних та інших послуг.