Сторінка
5
- внесків до тимчасово приєднаних до Державного бюджету України позабюджетних фондів;
- надходжень від внутрішніх позик;
- дивідендів, одержаних від цінних паперів, що належать державі;
- інших доходів встановлених законодавством України.
Найбільшу питому вагу у структурі доходів Державного бюджету займають податкові, а також внески до державних цільових фондів.
Якщо наявні доходи в бюджеті недостатні для фінансування всіх необхідних потреб, то має місце бюджетний дефіцит, т.б. це перевищення видатків з бюджету над його доходами. Негативною рисою бюджетів України, як і більшості постсоціалістичних країн, є їх хронічна дефіцитність.
Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:
1). значні інвестиції держави у розвиток економіки. Такий бюджетний дефіцит є наслідком не кризових явищ, а певної політики уряду, який проводить значні структурні зрушення у народному господарстві;
2). негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;
3). криза в економіці, яка знаходить відображення зокрема і у бюджетному дефіциті. Такий бюджетний дефіцит важче всього подолати; для цього повинні бути заходи по фінансовому оздоровленню економіки, лише за цієї умови можна розраховувати на збалансування бюджету.
Бюджетний дефіцит в Україні був “успадкований” від колишнього СРСР і причини цього негативного явища треба шукати ще на початку 1960-х років. Саме починаючи з цього часу в економіці СРСР почали нагромаджуватися певні несприятливі тенденції, які з часом і стали однією з причин його розпаду, де:
- сповільнення темпів економічного розвитку;
- недостатня ефективність економічних заходів і реформ (1964, 1965, 1979, 1985 років);
- збільшення внутрішнього державного боргу;
- зменшення надходження валюти від зовнішньоекономічної торгівлі через погіршення кон’юнктури на ринку нафти;
- значні незавершені капітальні вкладення у народне господарство;
- заміщення фінансових ресурсів кредитними ресурсами, грошова емісія;
- руйнівні наслідки антиалкогольної компанії тощо.
Одним з найважливіших напрямків сучасної фінансової політики уряду України є досягнення сталої збалансованості бюджету. При розробці заходів по вирішенню цієї складної проблеми слід врахувати, що сам бюджетний дефіцит як такий не є злом. В борг жили і живуть наймогутніші країни Заходу з ринковою економікою, головне - це розмір бюджетного дефіциту, який співставляється із величиною створеного валового національного продукту. Досвід західних країн доводить, що допустимим розміром дефіциту бюджету є 2-3 %ВНП; в таких межах він не тільки не дає негативних наслідків, а навіть сприяє розвитку економіки, пожвавленню ділової активності. Така практика має назву “дефіцитного фінансування”.
Шляхи подолання бюджетного дефіциту:
- оздоровлення економіки країни;
- перебудова податкової системи в напрямку зменшення податкового тягаря і стимулювання ділової активності;
- скорочення бюджетних дотацій;
- зменшення фінансування державних інвестицій;
- запровадження обов'язкового медичного страхування;
- економне і цільове витрачання бюджетних коштів;
- посилення контрольної роботи за своєчасною і повною сплатою податків.
В сучасних умовах дефіцит державного бюджету України законодавчо обмежується, а джерелом його покриття є державні внутрішні та зовнішні запозичення.
Бюджетний процес.
Складанню проекту закону про Державний бюджет України передує велика і тривала підготовча робота, яка проводиться органами державної влади і управління.
Серед усіх процедур бюджетного процесу важливе місце займає визначення основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Проект цього документу складається Кабінетом Міністрів України і подається до Верховної Ради України для проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики, які розпочинаються 1 червня року, що передує плановому. За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.
Проект закону про державний бюджет розробляється Міністерством фінансів України, подається на розгляд у Кабінет Міністрів України, а у разі його схвалення направляється до Верховної ради України не пізніше 15 вересня. Не пізніше ніж 5 днів після цього Міністр України представляє проект на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Процес розгляду проекту закону про держаний бюджет досить тривалий; він передбачає ухвалення відповідних рішень, проведення декількох читань проекту, у ходу яких повинно бути досягнуто складання такого документу, який би відповідав вимогам чинного законодавства, визначеним напрямам бюджетної політики, базувався на основних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави.
Верховна Рада України, як найвищий законодавчий орган, затверджує Закон про Державний бюджет України, в якому вказується:
- загальна сума доходів і загальна сума видатків;
- граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного бюджету України і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій та їх обсяги;
- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України за бюджетною класифікацією;
- доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
- міжбюджетні трансферти;
- додаткові положення щодо виконання бюджету.
Затверджений Верховною Радою Закон України “Про Державний бюджет України” публікується в процесі для загального ознайомлення.
Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, згідно якої Державне казначейство України здійснює: операції з коштів держбюджету; розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролює бюджетні повноваження веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного бюджету.
Бюджетні асигнування для здійснення програм та заходів за рахунок бюджету надається розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом прав, вони поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників нижчого рівня.
Завантажити реферат