Сторінка
6

Фінансова система держави

Головними розпорядниками коштів щодо Державного бюджету можуть бути керівники органів, уповноважених Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України тощо.

Розпорядниками коштів місцевих бюджетів можуть бути керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретарів, керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Після закінчення бюджетного періоду Міністерство фінансів України складає звіт про виконання Державного бюджету України, який до 1-го травня року наступного за звітним повинен бути представлений Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, яка його розглядає і затверджує.

2.3.Місцеві бюджети

Найбільш численною ланкою бюджетної системи кожної країни є місцеві бюджети. В даний час в нашій державі їх нараховується майже дванадцять тисяч. Згідно Бюджетного кодексу України, до них належить: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу, бюджетами місцевого самоврядування визначаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Особлива роль місцевих бюджетів пов’язана з тим, що вони є фінансовою базою місцевого самоврядування, основним важелем проведення державної регіональної політики, здійснення фінансового вирівнювання. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються найбільш значні заходи держави в галузі освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, тобто всі ті витрати, які безпосередньо зачіпають інтереси широких верств населення.

Доходи місцевих бюджетів складаються з власних, закріплених доходів і бюджетних трансфертів. До власних доходів місцевих бюджетів належить:

- місцеві податки і збори;

- плата за землю;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел;

- плата за забруднення навколишнього природного середовища;

- фіксований сільськогосподарський податок ;

- надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що знаходяться у власності територіальної громади;

- кошти від відчуження комунального майна, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

- плати за оренду майнових комплексів комунальної власності;

- надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

- плата за гарантії, надані органами місцевого самоврядування;

- гранти та дарунки;

- власні надходження бюджетних установ, що утримуються з місцевих бюджетів;

- податок на прибуток комунальних підприємств;

- платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.

До закріплених доходів бюджетів місцевого самоврядування включені:

- прибутковий податок з громадян;

- державне мито і єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам;

- плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами місцевих рад;

- плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, що справляються виконавчими органами місцевих рад;

- адміністративні штрафи, які накладаються даними органами.

Найбільше значення у формуванні доходів місцевих бюджетів мають податкові надходження і, перш за все, податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, прибутковий податок з громадян, платежі за використання природних ресурсів. Не зважаючи на досить значний перелік місцевих податків та зборів, вони поки що не відіграють значної фіскальної ролі у формуванні місцевих бюджетів. Як правило, їх питома вага складає лише 3-4% сукупних доходів місцевих бюджетів України для структури дохідної частини місцевих бюджетів більшості адміністративно-територіальних одиниць характерною є висока питома вага бюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1). видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

2). видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Перша група видатків місцевих бюджетів відповідає повноваженням, які органи державної влади делегуються органам місцевого самоврядування друга група видатків-власним повноваженням місцевого самоврядування.

Структура видатків місцевих бюджетів протягом останніх років засвідчує їх чітко окреслену соціальну спрямованість: на соціальний захист і соціальне забезпечення, утримання об’єктів соціально-культурної сфери (освіта, охорони здоров’я, культури, мистецтва, засобів масової інформації, молодіжні програми, фізичну культуру і спорт) витрачається майже ¾ усіх коштів місцевих бюджетів України. Але не зважаючи на те, що фінансування об’єктів соціальної та побутової інфраструктури поглинає левову частку бюджетних коштів, їх хронічно не вистачає не тільки на розвиток даних установ, але і на належне поточне утримання.

Не менш важливим напрямком витрачання коштів місцевих бюджетів є видатками, пов’язані з економічною діяльністю місцевої влади капітальні вкладення у промислові об’єкти комунальної власності, агропромисловий комплекс, електроленергетику та інші галузі, обслуговування комунальної системи, роботи по благоустрою, земельній реформі та землевпорядкуванню.