Сторінка
1

Предмет і методи економічної науки

План

1. Суть і значення економіки. Предмет економічної науки.

2. Методи економічної науки.

3. Функції економічної науки та економічна політика.

1. Суть і значення аналітичної економіки. Предмет економічної науки

Життя – це постійний вибір між можливостями та бажаннями. Ідеально, коли те й інше співпадає. Однак це буває дуже і дуже рідко, оскільки бажання (потреби) змінюються з дня у день, а можливості, як правило, змінюються обернено пропорційно до наших бажань. Наші бажання (потреби) пов’язані із забезпеченням “цивілізованого рівня життя”, для досягнення чого потрібні природні та виробничі ресурси, які є обмежені. Рівень наших можливостей також обумовлений часом, грішми, життєвим досвідом (освітою) та ін. Намагання знайти “золоту середину” між потребами і можливостями спонукає кожного з нас до щоденного вибору. Отримати ідеальне рішення не можливо, оскільки ресурси обмежені.

Економіка поділяється на аналітичну і практичну. До аналітичної економіки можна віднести економічну теорію, мікроекономіку, макроекономіку, до практичної – бухгалтерський облік, економіку виробництва, маркетинг, менеджмент та інші.

Предметом дослідження сучасної економічної науки є вивчення того, як суспільство найповніше задовольняє свої потреби, використовуючи обмежені природні ресурси. Предмет досліджують через вивчення виробництва, обміну, розподілу і споживання.

Дослідження предмету економічної науки відбуваються на двох основних рівнях економіки – мікро- та макрорівнях. Відповідно розрізняють мікроекономіку та макроекономіку.

Відмінності між мікро- та макроекономіками:

- мікроекономіка тяжіє до стабільності, рівноваги, макроекономіка – до динаміки, зростання;

- мікроекономіка підпорядковується принципу ринкової доцільності, а макроекономіка – принципу соціального ефекту;

- у мікроекономіці є тільки два суб’єкти – фірма та домогосподарство, а у макроекономіці до них приєднується держава.

Основні цілі економічної науки:

-·відкриття та формулювання економічних законів;

- передача отриманих результатів для повсякденного використання членам суспільства.

2. Методи економічної науки

Знання тільки тоді стають наукою, коли вдається встановити конкретні закони. Для того, щоб зрозуміти, яким чином формуються економічні закони, необхідно розглянути етапи економічного дослідження.

Перший етап економічного дослідження – збирання фактів. На цьому етапі економіст виявляє та фіксує факти, спостерігаючи за економічними суб’єктами.

На другому етапі – розробці теорій – економіст аналізує факти, формуючи економічні принципи. Виведення принципів із фактів є кінцевим результатом другого етапу дослідження.

На третьому етапі відбувається застосування економічних принципів для вироблення економічної політики, тобто заходів або рішень, що можуть впливати на економічні вчинки суб’єктів економіки.

Індуктивний метод передбачає виведення принципів із фактів. Індукція йде від фактів до теорії, від часткового до загального. Фактами у даному випадку є статистичні дані, візуальні спостереження та ін.

Дедуктивний метод дає змогу формувати на основі логіки чи інтуїції попередній, неперевірений принцип, який називають гіпотезою. Для перевірки правильності гіпотези економіст повинен систематично і багаторазово дослідити відповідні факти.

Класифікація. Класифікування – процес виділення процесу та явища за певними критеріями (принципами). Наприклад, за рівнем доходів громадяни країни можуть бути поділені на тих, хто належить до низькооплачуваних, середньооплачуваних чи вищого прошарку суспільства. За рівнем прибутковості підприємства поділяються на збиткові, малорентабельні, високорентабельні.

Абстрагування – це зумисне спрощення досліджуваного об’єкта шляхом виключення з аналізу його окремих деталей. Отже, йдеться про спрощення дійсності.

Узагальнення – це метод, обов’язковий для другого етапу економічного дослідження. Коли досліджено достатня кількість фактів і виявлені повторювальні зв’язки, можна узагальнювати або робити висновки, що стосуються певної групи фактів.

Економічне моделювання. Моделі відображають головні економічні взаємозв’язки між економічними величинами (змінними). При цьому розрізняють зовнішні зміни – процеси, що діють на досліджуване нами явище ззовні, та внутрішні зміни – що становлять зміст досліджуваного явища. Модель показує, як зрушення у зовнішніх чинниках спричиняють зміни у внутрішніх.

Графічне зображення. Будь-який графік ілюструє залежність між двома величинами. Значення однієї величини відкладається на горизонтальній осі графіка, іншої – на вертикальній. Власне, лінія графіка демонструє характер залежності між двома явищами. Наприклад, закон попиту, закон пропозиції.

3. Функції економічної науки та економічна політика

Значення економічної науки для суспільства проявляється у двох напрямках: у розробці принципів, що стають основою економічної політики, і сприянні демократизації суспільства.

Значення економічної науки для життя окремої людини має три прояви: сприяння раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень; вміння орієнтуватися у сфері бізнесу; допомога у прийнятті правильного рішення при виборі сфери діяльності.

Одне з найголовніших завдань економічної науки для суспільства – вироблення економічної політики. Економічна політика є також останнім етапом у економічному дослідженні, практичним зв’язком між теорією і практикою. Це можливість перевірити правильність чи хибність економічних законів. Однак при формуванні економічної політики економічні закони служать не інструкціями до виконання, а рекомендаціями.

Економічне зростання – кількісне і якісне зростання товарів та послуг.

Економічна ефективність – зменшення виробничих ресурсів на виготовлення різноманітних благ.

Соціальна ефективність – поліпшення соціально-економічного життя людей: зростання заробітної плати, поліпшення житлових умов та умов праці, освітнього, медичного обслуговування, забезпечення хворих, недієздатних, престарілих громадян тощо.

Формування економічної політики – тривалий процес, який складається із таких етапів – визначення мети, вибір політики, оцінка.

Напрямки економічної політики різноманітні за змістом та політичною значимістю. Їх можна класифікувати так:

- за сферою економічного життя (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, торгівля тощо);

- за часом (довго-, середньо- та короткотермінові);

- за політичною і соціально-економічною значимістю.

Література: