Сторінка
1

Форми розподілу необхідного продукту

Сучасна глобальна екологічна криза викликає у широких мас населення нашої планети значну стурбованість майбутнім людської цивілізації, існуванням життя на планеті. Проблема майбутнього у взаємовідносинах суспільства та природи, пошуки відповіді на питання про те, чи зможе людство подолати загрозу глобальної екологічної катастрофи, привели до значного посилення соціально-екологічної складової в різноманітних футурологічних концепціях. Питання вироблення правильної стратегії у взаємовідносинах з оточуючим природним середовищем все тісніше переплітається з проблемами політики та економіки, вибору соціальних пріоритетів.

Перші спроби наукового розгляду проблеми майбутнього було зроблено в рамках течії, що отримала в науці назву «російський космізм» і об'єднувала погляди ряду вчених, які проживали на території Російської імперії. Початок цьому напрямку наукової думки, як прийнято вважати, було покладено утопічним романом В.Ф.Одоєвського «Незакінчена утопія 4338 рік. Петербурзькі листи», що побачив світ в 30-х роках XIX ст. Серед багатьох цікавих ідей, висловлених автором, значну увагу привернула критика мальтузіанської теорії, яку було названо «останньою дурістю в людстві» (англійський священик та економіст Т.Мальтус (1766-1834) намагався пояснити суперечності суспільного розвитку, виходячи з «вічних» законів природи, згідно з якими народонаселення зростає в геометричні прогресії, а засоби існування - в арифметичній. З цього він робив висновок про позитивний характер війн, голодоморів, масових епідемій, які є «природними» регуляторами чисельності населення, пропонуючи також суворий контроль за народжуваністю та регламентацію шлюбів. Ця концепція мала значний вплив на суспільну думку і, з деякими трансформаціями, збереглась до наших днів у вигляді різноманітних неомальтузіанських теорій). В.Ф.Одоєвський описує майбутнє як своєрідний екологічний рай, створений людською думкою та раціональною діяльністю.

Російський космізм обґрунтовує ідею єдності людей не з ідей соціального, політичного, ідеологічного порядку, а виходячи з ідей соціально-екологічних, виносячи на перший план ставлення людей до природи, їх взаємодію. Російський космізм по суті відроджує ідею І.Канта про те, що світ стає визначеним у взаємній діяльності суспільства та природи, тобто людина довизначає світ своєю діяльністю, і закони світу такі, що вони стають повністю визначеними тільки у вільній творчій діяльності людей.

У рамках цієї теоретичної течії була розроблена концепція природно-історичного тіла (В.В.Докучаєв), складено прообраз першого глобально-екологічного прогнозу (М.І.Умов), сфор­мульована ідея геокосмічної цивілізації (М.Ф.Федоров, К.Е.Ціолковський), висунуто вихідні положення теорії ноосфери (В.І.Вернадський), проведено розмежування між антропоцентризмом та антропокосмізмом (М.Г.Холодний), виявлена залежність поведінки людини та «космічною активністю» (О.Л.Чижевський). Багато з цих напрацювань і сьогодні активно використовуються соціально-екологічною наукою, а теорія біосфери та ноосфери В.І.Вернадського лежить в її основі.

Серед інших положень значний інтерес викликають ідеї одного з засновників теоретичної космонавтики К.Е.Ціолковського, погляди якого на майбутнє взаємовідносин суспільства та природи було викладено в його «космічній філософії». її основні положення:

1. Людське пізнання і пов'язана з ним технічна могутність цивілізації не мають принципових меж.

2. Нескінченний науково-технічний та соціальний прогрес дозволяє суспільним розумним істотам, розробивши засоби космічного транспорту, безмежно розселятись у Всесвіті.

3. Суспільство не тільки протистоїть природі. Воно є її частиною і знаходиться з нею в єдності. Оволодіваючи світом для себе, збільшуючи свою потужність в космічних масштабах, людство зможе зберегти потенціал життя, створений на Землі, і буде виступати як все більш важливий фактор еволюції матерії в цілому.

Перші два положення могли б свідчити, що К.Е.Ціолковський не виходить за рамки традиційних підходів до розв'язання проблеми екологічної катастрофи, що виробились за історію існування людства - після того, як природні ресурси певних територій були остаточно вичерпані, людські популяції від-кочовували в інші місця і починали їх освоєння. Однак третя теза знімає звинувачення його в пропаганді ідеї «космічного кочівництва». Мислитель пропонує перетворити Землю на «колиску людства», а промислові процеси винести в космос, який повинен стати новим середовищем проживання людства.

Подібних поглядів притримується і сучасний молдавський вчений А.Д.Урсул, який зазначає, що в майбутньому, коли вартість космічних перевезень суттєво знизиться, передбачається перебазування туди не лише найбільш шкідливих з екологічної точки зору виробництв, але й багато іншого, перш за все енергетичну індустрію, інші види промисловості, розвиток яких в космосі виявиться економічно більш доцільним (ефективним), оскільки умови космосу виявляться більш природними для їх широкомасштабного розвитку, в той час як на Землі існує ряд обмежень, в першу чергу пов'язаних з негативним впливом на оточуюче природне середовище. Він очікує, що в силу логіки інтенсифікаційного процесу на певному етапі індустріалізації космосу відбудеться «розщеплення» суспільного виробництва на земне, переважно сільськогосподарське, та космічне, переважно індустріальне, між якими буде здійснюватись обмін продуктами діяльності.