Сторінка
6
Економічне обгрунтоване визначення строку позички має вирішальне значення для забезпечення інтересів суб’єктів позички, ефективне використання позиченої вартості, та зменшення кредитного ризику.
3. Поверненість позиченої вартості полягає в тому, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Цей принцип випливає з попереднього, але значення його значно глибше.
Тобто: грошову одиницю та основну суму гнрошової позички може знецінити: девальвація валюти, інфляція. В цоьму разі кредитор зазанає суттєвих збитків. Подібні втрати кредитор може зазнати і в разі повернення товарної позички у вигляді матеріальних цінностей, якщо ринкова ціна їх упала за період користування позичкою.
Виходячи з цього, суб’єкти кредитних відносин повинні передбачати спеціальні міри для захисту кредиту: скорочення терміну позички, підвищення ставки позичкового процента або запровадження плаваючої (змінної) ставки процента, інше.
4. Забезпеченність позички полягає в тому, що кредитор повинен вжити такі додаткові заходи, які б гарантували повернення позички у чітко визначені строки.
Забезпеченням позички може бути:
ü майно (нерухоме, рухоме, ціння папери, валютні цінності), яке береться під заставу;
ü забов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, доручення). Третьою особою може бути і сам банк.
Розмір майнового забезпечення встановлюється на рівні, який перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.
Але і ця умова забезпеченності ризику позички не завжди себе виправдовує, так як може бути знецінена сама застава, або може потерпіти банкрутство третя особа, тобто гарант цієї позички.
Тому кредитор перш за все повинен полягатися на кредитоспроможність та надійність позичальника.
5. Платність користування позичкою полягає в тому, що позичальник повертає кредитору, крім основної вартості кредиту ще й додатковий відсоток від його основної вартості за користування ним.
Причиною тому є два моменти:
· по-перше, кредитор вирачає дохід, який припадає на вилучену ним з обігу частину коштів;
· по-друге, з’являється можливість кредитного ризику, а звідси і можливість збитків.
Платність за позику стимулює позичальника постійно оцінювати доцільність утримання позички та необхідність ефективного її використання.
У процентній ставці перехрещуються інтереси обох суб’єктів кредитних відносин.
Усі принципи кредитування тісно пов’язані між собою бо випливають із сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть забезпечити його реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримування всіх його принципів є обов’язковим.
4. Основи організації банківського кредитування, форми кредитування, види, кредитні операції
Кредитні відносини між банком та позичальником будуються на засадах партнерства. Всі питання пов’язані з процесом кредитування вирішуються та закріплюються кредитним договором.
Кредитну політику проводять комерційні банки, виходячи із інтересів банку, своїх акціонерів, вкладників, клієнтів з урахуванням загальнодержавних інтересів.
Рішення про надання кредиту позичальнику приймається колегіально Правлінням банку, Кредитним комітетом, комісіями, які повинні проаналізувати діяльність позичальника, визначити його кредитну спроможність, спрогнозувати ризик неповернення кредиту й на основі цього ухвалити рішення про надання кредиту або про відмову його надати.
Забороняється надавати кредити на такі цілі:
Ø покриття збитків від господарської діяльності позичальника;
Ø формування та збільшення статутного фонду господарських товариств.
Форми надання кредитів:
a) безготівкова:
§ оплата платіжних документів, як в національній так і в іноземній валюті з позичкового рахунку відкритого для цієї мети;
§ перерахування на поточний рахунок позичальника відповідної суми коштів з відкритого йому позичкового рахунку.
b) готівка: для розрахунку із здавальниками сільськогосподарської продукції та розрахунки споживчих кооперативів.
Форми погашення кредитів:
ü одноразово всієї суми позики;
ü у розстрочку;
ü достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);
ü після закінчення обумовленого кредитним договором періоду (місяця, кварталу, року).
Надані кредити погашаються:
· за рахунок коштів на поточному або валютному рахунку;
· автоматично під час надходження виручки від реалізації та інших грошових надходжень на рахунок позичальника у банку.
Все вище назване обумовлюється кредитним догвором.
Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки банк надає у виняткових випадках, коли в позичальника виникають тимчасові фінансові ускладнення через непередбачені обставини і він вживає відповідних заходів, щоб їх усунути. Таке відстрочення оформляють додатковим договором, який є невід’ємною складовою частиною кредитного договору.
Комерційний банк здійснює контроль за тим, щоб позичальник дотримувався умов кредитного договору, використовував кредит за цільовим призначенням, своєчасно і повністю його погашав. З цією метою банк:
v постійно підтримує ділові контакти з клієнтом;
v перевіряє стан збереження заставленого майна;
v розриває кредитний договір у разі, якщо клієнт порушує його умови.
Незалежно від виду кредиту процес банківського кредитувння базується на дотриманні основних його принципів:
a) строковості позички та поворотності;
b) цільового характеру;
c) забезпеченності;
d) платності.
Згідно з принципами строковості та поворотності, кошти, що їх банк надає як позику, клієнт має повернути та сплатити у заздалегіть обумовлений строк. У зв’язку з тим банки встановлюють різні терміни та способи погашення позик.