Сторінка
3

Принципи та види кредитування в ринковій економіці

Тому, суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна булоб запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, тобто суспільного відтворення.

Щоб уникнути кризових явищ, як в окремих товаровиробників, так і в процесі всього суспільного виробництва – використовують кредит.

Саме кредит забезпечує безперебійне здійснювання виробництва товарів та обмін між ними.

Тому можна стверджувати: загальною економічною причиною необхідності кредиту є існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарного обігу.

В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, стан економічних зв’язків, не тільки вмежах однієї країни, а й в усьому світі, дуже ускладнився.

За таких умов ці взаємовідносини абсолютно потребують існування кредиту, як інструменту підтримування економічних взаємостосунків між державами світу.

Кредит потрібен для організації власного виробництва, або розширення цього чи іншого виробництва, коли бракує нагромадження для цього власних коштів. Кредит потрібен також для фізичних осіб, коли виникає потреба у споживчих товарах, а коштів для цього обмаль.

Без кредиту нормальне функціонування товарного виробництва взагалі неможливе.

Кредит стає обов’язковим атрибутом господарювання “Купуй зараз, плати потім”- такий принцип сьогоднішньої економіки, котра вся пронизана кредитними умовами.

Крім загальних причин необхідності кредиту є ряд інших чинників, без яких це поняття не може існувати.

2.Умови виникнення кредиту:

- необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку;

- довіра – фундамент кредитних відносин, одна із найважливіших передумов їх виникнення. Довіра є чинником не тільки моральним, а й економічним.

Але в нинішніх економічних відносинах між державами, та й в окремо взятій країні, між юридичними та фізичними особами, ця умова часто відходить на задній план. Самої довіри зараз замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасного чи неповного повернення кредиту, тому третя передумова кредиту:

- певні гарантії повернення кредита від позичальника, що має певний капітал або майна, або від страхової компанії;

- збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Він досягається через переговори між ними, щодо основних параметрів кредитної угоди – розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати.

Забезпечення інтересів сторін кредитної угоди є результатом досягнутого компромісу;

- юридична самостійність осіб для підприємств, підприємців, установ.

Дієздатність фізичних осіб з правового погляду:

- кредитоспроможність, як юридичних так і фізичних осіб;

- отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.

Такими доходами можуть бути:

Ø виручка від реалізації товарів;

Ø заробітна плата;

Ø пенсія;

Ø надходження податків та інше.

При відсутності цієї умови кредит не видається.

Кредит не видається організаціям, закладам, установам, які перебувають на державному бюджеті, за винятком випадків, коли є надійна гарантія виділення бюджетних цільових асігнувань у недалекому майбутньому під якісь програмні заходи.

- для юридичних осіб – суб’єктів господарювання: наявність комерційного чи господарського розрахунку у банках.

3. Кредитні відносини

За своєю сутність кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Ознаки кредитних відносин:

1. учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними:

- бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;

- функціонувати на основі самодостатності та самоокупності;

- нести економічну відповідальність за своїми забов’язаннями.

Щоб стати кредитором, економічний суб’єкт повинен накопичити у власності певну суму власних коштів, якими можна вільно розпоряджатися.

Щоб стати позичальником, суб’єкт повинен мати передумови для накопичення у майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу.

2. кредитні відносини є добровільними та рівноправними.

Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і можуть постійно розвиватися. Інакше ці відносини втратять здатність до розвитку.

3. кредитні відносини незмінюються власника цінностей, з приводу яких вони виникають.

Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує їх лише в тимчасове розпорядження; після закінчення терміну повинен повернути її власникові.

Всі ці відносини повиині мати чітку правову основу, при цьому інтереси кредитора повинні бути більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника.

4. кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку із рухом вартості (грошей або матеріальних цінностей). Можливість їх неповернення робить ці відносини дуже вразливими та ризиковими.

Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит.