Сторінка
10

Принципи та види кредитування в ринковій економіці

Неемісійні банки вступають в кредитні відносини із суб’єктами господарювання: підприємствами, установами, організаціями.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях.

Основні функції банків:

- посередництво в кредиті;

- посередництво в платежах;

- акумулювання вільних коштів і перетворення їх в кредит;

- створення кредитних засобів обігу.

Інвестиційні банки – мобілізують ресурси та надають позики шляхом випуску і розміщення облігацій та інших забов’язань. Інвестиційні банки виступають посередниками між інвесторами і тими кому потрібна позика; надають кредити покупцям цінних паперів.

Ощадні банки – залучають заощадження і тимчасово вільні кошти населення; це як правило невеликі кредитні установи, що діють в регіональному масштабі.

Спеціалізовані банки – спеціалізуються на кредитуванні певної галузі економіки або господарської діяльності (земельні банки, поштово-чекові банки, торгівельні банки), тобто характеризуються вузькою спеціалізацією.

Напр., комунальні банки призначені для кредитування та фінансування житлового і комунального господарства. Більша частина їх акцій належить місцевим органам влади.

3. Небанківські кредитно-фінансові інститути.

В останні роки на національних ринках позикових капіталів розвинутих країн важливу роль стали відігравати спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, які посіли важливе місце в накопиченні та мобілізації позичкового капіталу.

До числа цих установ слід віднести:

· страхові компанії;

· пенсійні фонди;

· інвестиційні фонди;

· фінансові компанії;

· кредитні спілки;

· ломбарди.

Ці інститути суттєво потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і стали важливим постачальником позикового капіталу.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути – зосереджують свою діяльність на окремих, як правило, невеликих сегментах ринку фінансових послуг, функціонуючи для певного типу клієнтури або пропонуючи відносно вузький спектр можливих операцій.

Зростанню впливу небанківських установ сприяли три основні передумови:

ü зростання доходів населення;

ü активний розвиток ринку цінних паперів;

ü надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.

В Україні ці інститути не досягли високого рівня із-зі низького рівня доходів в основній масі населення.

Страхові компанії.

Це спеціалізовані небанківські структури, що виконують функції страхування, тобто за рахунок підприємств, організацій, населення формують цільові фонди грошових коштів та здійснюють виплати з них при настанні певних подій (страхових випадків).

Пенсійні фонди.

Створюються для виплати пенсій працівникам та службовцям. Накопичуючи пенсійні відрахування для виплати пенсій, в західних країнах фірма може інвестувати ці кошти в акції акціонерного товариства.

У бюджет пенсійного фонду спрямовуються і добровільні внески підприємств, громадських організацій та громадян.

В Україні кошти пенсійного фонду направляються на виплату пенсій військовослужбовців строкової служби, особам, які входять до органів внутрішніх справ та національної безпеки, інші напрямки.

Страхові компанії та пенсіні фонди на відміну від банків можуть акумулювати грошові зощадження на довготривалі строки, а значить кредитувати довгострокові інвестиції. Основні форми діяльності цих установ на ринку позикових капіталів зводяться до накопичення заощаджень населення, за рахунок яких надаються кредити через облігаційні позики корпораціям та державі, через мобілізацію акцій. Крім того вони надають іпотечні та споживчі кредити.

Інвестиційні фонди – це особливий вид фінансово- кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі.

Фінансові компанії – це небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу.

Розраховані на недовготривалий період кредитування і здійснюються в невеликих масштабах.

Кредитні спілки – це кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування.

Кредитні Спілки утворюються на для короткострокового кредитування їх учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля, унше).

В Україні до небанківських установ відносяться також каси взаємної допомоги і ломбарди.

Ломбарди – це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна.

Ломбарди – це державні госпрозрахункові підприємства, які перебувають в розпорядженні місцевих Рад або в системі установ побутового обслуговування.

Ломбарди видають позики на строк до 3-ьох місяців у розмірі 75% від вартості оцінки заставлених речей і до 30% - вартості виробів з дорогоцінних металів – за державними цінами.

Для розвитку своїх операцій ломбарди користуються банківськими кредитами.

Каси взаємної допомоги – громадська кредитна установа, призначенням якої є надання допомоги членам свого колектива без стягнення відсотків строком на три місяця. Така каса існує за рахунок членських внесків, пені за несвоєчасне повернення позик та дотацій профспілкових організацій.

VI. Міжнародний кредит

1. Поняття про особливості міжнародного кредиту

Міжнародний кредит – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Він надається державами, банками, іншими юридичними особами одних держав уряду, банкам та юридичним особам інших країн на умовах терміновості та платності.

2. Принципи міжнародного кредиту:

- поверненість, якщо отримані кошти не повертаються до кредитора то має місце безповоротна передача грошового капіталу;

- терміновість, яка забезпечує повернення кредиту в певний строк;

- платність, яка відображає дії закону вартості та умов кредиту;

- забезпеченність, яка проявляється в гарантії погашення кредиту;

- цільовий характер – визначення конкретних об’єктів позики, застосування її в першу чергу з метою стимулювання експорту.

Принципи міжнародного кредиту виявляють його зв’язок з економічними законами і використовуються для досягнення поточних та стратегічних завдань економічної політики держави.

Відсоткова ставка складається із двух складових: базвої ставки і надбавки до цієї ставки, яка є предметом предметом договору між позичальником і кредитором. Надбавка до відсоткової базової ставки коливається від 0,1 до 2% річних і залежить від ступені ризикованності кредиту.

Поруч з фіксованими ставками застосовують плаваючі відсоткові ставки, які через певний інтервал переглядаються з врахуванням ринкових коливань в залежності від нестабільності в екноміці держав, інфляції, валютних криз.