Сторінка
9

Принципи та види кредитування в ринковій економіці

Шляхи мінімізації ризиків муніципальних запозичень:

a) з метою оцінки ризиків містам присвоюють кредитні рейтинги, які оцінюють спроможність емітента (в даному випадку міст) в повному обсязі виконувати свої фінансові забов’язання.

Кредитний рейтинг оцінки кредитоспроможності емітента, дає можливість учасникам ринку приймати обгрунтовані фінансові рішення, що зменшує витрати в зв’язку із залученням позичкового капіталу.

Кредитний рейтинг є незалежною оцінкою рейтингового агенства щодо кредитоспроможності емітента.

Він грунтується на принципах:

- колегіальності;

- принципі інтерактивності , який передбачає регулярні зустрічі з керівництвом муніципалітету, інші постійні контакти, враховує думки інших сторін;

- принципі конфіденційності інформації, коли агенство гарантує нерозголошення переданої аналітикам фінансової інформації.

b) стабілізація фінансів міста, перш за все бюджетна стабільність, яка дає змогу визначити функції та сфери відповідальності міста;

c) підвищення рівня життя населення: зарплата, пенсії, малий бізнес, програми сприяння зайнятості , підвищення квалфікації, залучення іноземного капіталу;

d) Структурні реформи у сфері промисловості, послуг, транспорту, охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення, управління, бізнесу. Це також створення макроекономічних, правових та управлінських передумов для малоризикованого ринку муніципальних запозичень.

Муніципальні запозичення – це важливий інструмент забезпечення фінансування розвитку міст та інших територій. Водночас такі запозичення пов’язані із системними ризиками. Головні із них ризик дефолту, макроекономічні та правові ризики.

Зарубіжна практика свідчить, що ігнорування місцевими адміністраціями таких ризиків неодноразово приводило до дефолтів органів влади, що не оминуло і Україну.

V. Кредитна система

1. Поняття і структура кредитної системи

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини.

Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та викоритсання цих коштів на умовах повернення і платності з метою задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Іншими словами, кредитна система – це сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ.

Організаційна структура кредитної системи включає в себе різноманітні кредитні установи, які поділяються на три групи:

1) Центральний банк

2) Банківські установи

3) Спеціалізовані кредитні установи.

Банк – це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні грошові кошти, надає їх в кредит, здійснює розрахунки та інші фінансові операції.

Важлива роль у становленні в Україні соціальної ринкової економіки, стабілізації грошово-кредитної системи та налагодженні ділової активності підприємств, належить Національному банку України, який був створений у 1991р., діяльність якого регулюються законом України “Про банки і банківську діяльність”.

З метою підтримки стабільності банкіської системи та розширення її кредитних можливостей, Національний банк надає комерційним банкам кредити, які використовують для задоволення тимчасових потреб банків, для кредитування цільових програм, пов’язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.

Надання кредитів повинно здійснюватись через аукціон, що забезпечить створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів.

Національний банк – це центральний банк, який проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

При банку є кредитний комітет, який формує кредитну політику банку, розробляє структуру залучених коштів та їх розміщення, готує рішення щодо надання великих кредитів і рівня відсоткової ставки на окремі кредити.

Центральний банк або НБУ є носієм кредитної політики, тобто системи заходів банка та держави в кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу і досягнення різних економічних та соціальних цілей.

Іншими словами, центральний банк реалізує грошово-кредитну та валютну політику уряду, здійснює емісію, управляє офіційними резервами, є банком держави та всіх інших кредитних інститутів.

2. Банківський сектор або банківські установи

До банківських установ відносяться:

a) Комерційні банки, які безпосередньо забезпечують процес кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.

Залежно від форм власності комерційні банки бувають:

- унітарні, засновані на єдиновладі. Це державні та приватні банки;

- банки з колективною формою власності.

Унітарні банки мають функції унітарних. В україні до них відносяться Укрощадбанк та Укрексімбанк.

b) Інвестиційні банки;

c) Ощадні банки;

d) Іпотечні банки;

e) Земельні банки;

f) Поштово-чекові банки;

g) Торгові банки.

Національний банк України, та банки, котрі виконують функції центральних, не вступають в кредитні відносини із суб’єктами господарювання і вступають в кредитні відносини лише з банками. (Це емісійні банки).