Сторінка
1

Основні макроекономічні показники економіки

План

1. Макроекономічні показники.

2. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор ВВП.

3. Система національних рахунків.

1. Макроекономічні показники

Головним макроекономічним показником у статистиці розвинених країн та міжнародних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ЄБРР) вважають валовий внутрішній продукт (ВВП). Він закономірно займає центральне місце і в системі національних рахунків. Проте передбачається також використання валового національного продукту (ВНП), оскільки ВВП не призначений для вимірювання виробництва, яке здійснюється за межами економічної території країни.

Валовий національний продукт (ВНП) – це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де ці фактори розміщені (ресурси) – в Україні чи за кордоном. Наприклад, частку продукції (заробітна плата), яку створив українець, котрий проживає в Росії, США, Великобританії враховують у нашому ВНП, тобто у ВНП України. Навпаки, ту частку продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, які належать іноземцям, вираховують із ВНП України.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – враховує вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси належать, – громадянам даної країни чи іноземцям. Наприклад, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, є частиною українського ВВП. Навпаки, доходи, що їх отримали українці за кордоном не враховують у ВВП України.

Спільними ознаками ВВП і ВНП є:

- відображають кінцеві результати діяльності людей матеріального і нематеріального виробництва;

- визначаються у вартісному (грошовому) вимірі;

- період обрахування – квартал, рік.

Відмінними ознаками ВВП і ВНП є величина чистих іноземних факторних доходів (Ід).

Чисті іноземні факторні доходи (Ід) визначають за формулою

Ід = Р – С,

де Р – плата України за використання іноземних факторів виробництва що належать іншим країнам світу,

С – доходи, які Україна отримала від продажу власних факторів виробництва іншим країнам світу.

Якщо Ід додатній, то ВВП > ВНП, якщо Ід від’ємний – ВВП< ВНП.

Більшість країн світу, включаючи Україну, використовують як показник обсягу національного виробництва саме ВВП.

ВВП розраховують двома методами – за сумою витрат і за сумою доходів.

1. Обрахування за сумою витрат.

Валовий внутрішній продукт визначають як витрати домогосподарств (споживачів), держави, інвестиції, чистий експорт.

ВВП= СВ+ДВ+ІВ+ЧЕ,

де витрати споживачів СВ – на товари першої необхідності, тривалого користування та на послуги;

державні витрати ДВ – на культуру, освіту, охорону здоров’я, органи влади;

інвестиційні витрат ІВ – враховують кошти, які підприємці вкладають у придбання устаткування, будівництво нових споруд і формування виробничих запасів (сировини);

чистий експорт ЧЕ – різниця між витратами іноземців на придбання вітчизняних товарів та послуг і витрати громадян даної країни на придбання закордонної продукції.

2. Обрахування за сумою доходів.

До ВВП входить заробітна плата (ЗП), рентні платежі (РП), проценти за вкладами та цінними паперами (ПЦ), підприємницький прибуток (ПП) й амортизаційні відрахування (А), непрямі податки (НП).

ВВП = ЗП+РП+ПЦ+ПП+А+НП.

Підприємницький прибуток (ПП) – це дохід власника фірми від виробничої діяльності. Амортизація не є доходом, оскільки ці кошти йдуть на придбання машин, обладнання і т. д. проте їх все ж таки витрачають на відновлення виробництва, тому відносять до прибутків.

Важливий економічний показник поряд із ВНП – чистий національний продукт. Він відрізняється від ВНП на величину амортизаційних відрахувань.

ЧНП= ВНП – А= СВ+ ДВ + ЧЕ + (ІВ – А),

де СВ – споживчі витрати;

ДВ – державні витрати;

ЧЕ – чистий експорт;

ІВ – інвестиційні витрати;

А – амортизація.

2. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор ВВП

Номінальний ВВП – це ринкова вартість товарів і послуг, виражена у поточних цінах, або ВВП, обчислений у цінах того самого періоду, за який її визначають, тобто у поточних цінах. У багатьох країнах значна частина приросту ВВП припадає на зростання цін, або інфляцію.

Реальний ВВП вимірюється вартістю виробленого продукту за різні роки з використанням цін загального базового року. Це незмінні ціни в тому розумінні, що вимірюється ВВП рік за роком з постійною купівельною спроможністю. Реальний ВВП вимірює економічне зростання, тобто зростання, в якому не враховують ефект інфляції.

Отже, реальний ВВП відображає вартість створених товарів і послуг, яку обчислюють у незмінних цінах певного часового періоду, що називається базовим. Використання цін базового року дає змогу проводити кількісне порівняння обсягів продукції та послуг різних років.

Чинники зростання реального ВВП. Головними чинниками зростання реального ВВП є зростання використовуваних ресурсів і технологічне зростання.

Зростання використовуваних ресурсів означає зростання робочої сили і капіталу. Кількість робочої сили збільшується із зростанням населення. Проте для ВВП важливе значення має не тільки і не стільки збільшення робочої сили, скільки її використання.

Технологічне зростання означає збільшення виробництва, а отже, і величини ВВП завдяки застосуванню нових наукових знань, впровадженню нових технологій і нових методів економічної діяльності.

Потенційний (природний) ВВП означає довготермінові виробничі можливості національної економіки за максимального використання наявних ресурсів в умовах стабільних цін.

Недоотриманий ВВП (або розрив ВВП) – це різниця між поточним виробництвом товарів і послуг та рівнем виробництва, який міг би бути за наявності повного використання існуючих у суспільстві ресурсів.

Дефлятор ВВП. Показник ВВП у базових цінах може за рік зростати менше або більше, ніж ВВП у поточних цінах у країні. Це відбувається через зміну загального рівня цін.

Отже, дефлятор ВВП – це відношення номінального ВВП до реального ВВП, помножене на 100 відсотків.

Дввп = (Нввп : Рввп) · 100%.

Дефлятор ВВП вимірює інтенсивність інфляції (або дефляції), коли є зниження загального рівня цін в країні. Якщо індекс цін виявився більшим за одиницю, це свідчить про дефлювання ВВП (елімінування інфляції). Якщо ж індекс цін менший за одиницю, то провели інфлювання ВВП (очищення номінального ВВП від впливу дефляції). Для України, наприклад, дефлятор ВВП у 1999 р. порівняно з 1990 р. становив 235 765, а у 2000 р. – 3 015 556. Дефлятор ВВП є загальним індексом цін, бо він ґрунтується на вирахуваннях, що враховують усі товари і послуги. Щоправда, вони повністю не збігаються, мають деякі розбіжності.