Сторінка
11

Рентні відносини та особливості їх прояву в сучасній економіці

Таблиця 4

Готовність фермерів і керівництва сільськогосподарських підприємств, утворених на базі КСП, взяти кредит під заставу землі

Таблиця 5

Готовність фермерів і керівництва сільгосппідприємств, утворених на базі КСП, виконувати умови кредитування під заставу землі

В умовах низької прибутковості, або навіть збитковості сільськогосподарського виробництва не можна виключати ймовірність невиконання сільськогосподарськими підприємствами своїх боргових зобов'язань. За таких обставин було б доцільно вивчити досвід організації іпотечного кредитування у Німеччині, де законодавчо передбачена можливість примусового управління землею і майном боржника без вилучення землі у власників і задоволення вимог кредитора за рахунок отримуваних прибутків.

При обговоренні питання земельного ринку неможливо обминути питання ціни землі. Справжню ціну землі визначить ринок, а зараз основні дискусії точаться навколо відповідності грошової оцінки землі її майбутній ціні [17, ст.176]. В ході дискусії розглядаються два орієнтири – ринкова ціна земель несільськогосподарського призначення у порівнянні з грошовою оцінкою сільськогосподарських земель у відповідних регіонах і ціни на земельні сертифікати, що склались у період після їх видачі селянам до оголошення мораторію на рух земельних часток. На наш погляд, жоден з цих орієнтирів не дає більш-менш точного прогнозу ринкової ціни земель сільськогосподарського призначення. Адже ціна на ринку землі визначається виходячи з того прибутку, яке може дати її використання як фактора виробництва і співвідношення попита-пропозиції на земельному ринку. А прибутки від сільськогосподарського виробництва відрізняються від прибутків інших секторів. Що стосується цін, що склались на ринку земельних сертифікатів, то їх спекулятивно-занижений характер не викликає сумнівів і можливими вони були лише в умовах відсутності справжнього земельного ринку.

На нашу думку, якщо і можливо зараз передбачити рівень цін на майбутньому земельному ринку, то тільки шляхом вивчення намірів майбутніх учасників ринку.

Можна припустити, що потенційними покупцями землі стануть керівники сільгосппідприємств, представники комерційних структур, що обслуговують сільське господарство, і фермери. У нашому розпорядженні є дані щодо намірів фермерів взяти участь у земельному ринку. За даними соціологічного дослідження 2000 р., половина голів фермерських господарств хотіли б купити землю, а бажаючих продати землю майже немає. Отже, продавцями землі стануть переважно власники земельних часток – колишні члени КСП.

Опитані фермери хотіли б купити від 0,5 га до 100 гектарів землі, а у середньому 25 га.

Середня ціна за гектар землі, по якій би фермери згодились купити землю, склала у 2000 р., згідно з даними опитування, 2017 грн. Це значно менше, ніж середня грошова оцінка землі по Україні, що складала у 2000 р. 8000 грн. за гектар.

Що стосується потенційних продавців землі, то поки що за результатами соціологічного опитування 1999 р. частка членів КСП, що хотіли б продати свої земельні частки, склала 8,3%. Аналіз відповідної референтної групи показав, що переважно це люди похилого віку. Проте, можна передбачити збільшення частки бажаючих продати землю і серед молодших вікових груп, зокрема, в умовах розповсюдження платної системи вищої освіти, необхідності придбання житла для дітей у містах тощо.

У середньому селяни готові продавати свою землю за ціною 4078 грн. за гектар, що майже вдвічі меншезасередню грошову оцінку землі в Україні.

Отже, при формуванні земельного ринку існують дві альтернативи: жорсткий контроль за нижньою границею цін на земельні ділянки, або відсутність адміністративного втручання у ціноутворення , але за умови проведення широкомасштабної інформаційній кампанії з метою пояснення селянам їх можливостей на земельному ринку. Хоча вже зараз ясно, що в умовах збіднілості сільського населення буде важко уникнути низьких цін на землю без адміністративного втручання, адже справжня ринкова ціна може бути тільки низькою, бо на ринок вийде велика маса бідних продавців. До того ж, як показує практика реформування, важко буде уникнути тиску на власників земельних часток з боку керівництва сільгосппідприємства.

Приймаючи рішення щодо продажу своєї земельної частки, селянин буде робити вибір між різними способами розпорядження землею, переважно між передачею в оренду, продажем і обробкою землі власними силами. Низький рівень орендної плати (переважно на рівні 1,5%-2% від грошової оцінки землі) також впливатиме на ціни земельного ринку у бік зниження.