Сторінка
1

Економічна теорія: предмет, методи та функції

1. Предмет економічної теорії

2. Історичний розвиток економічних знань

3. Методи і функції економічної теорії

4. Економічні потреби та їхня структура

1. Предмет економічної теорії

Що вивчає економічна теорія? Найпростішою відповіддю на це запи­тання є така: економічна теорія вивчає економіку. Проте відразу постає нове запитання: а що таке економіка? Якщо виходити з буквального зна­чення цього слова, то воно утворилося з двох грецьких слів: «ойкос» - дім, господарство та «номос» — закон, тобто економіка — це закони ве­дення домашнього господарства. Однак сучасне розуміння економіки знач­но ширше і багатше. Це передусім народне господарство країни, тобто всього суспільства. Інакше кажучи, економіка — це надзвичайно складне і багатопланове поняття.

Матеріальні потреби і економічні ресурси. Життя суспільства потребує задоволення його матеріальних потреб, тобто товарів і послуг. Серед них виділяють предмети першої необхідності (продукти харчування, одяг, жит­ло) і предмети розкоші (дорогоцінні прикраси, власні засоби пересуван­ня). Закономірно, що з розвитком економіки те, що колись було предме­том розкоші, стає необхідністю. Саме таку метаморфозу здійснили радіо­приймачі, телевізори, відеомагнітофони, комп'ютери та багато інших то­варів.

Важливою закономірністю є й те, що з розвитком суспільства роль послуг у задоволенні потреб людей випереджає споживання матеріаль­них благ. І це зрозуміло, адже споживання, наприклад, продуктів харчу­вання має певні межі. Людина не може з'їсти більше, ніж дозволяє її шлу­нок. Певні межі має й споживання одягу, забезпечення житлом. А ось потреби людини в освіті весь час зростають. Те саме можна сказати про культурні запити (телебачення, кіно, книги, журнали, газети), потреби в охороні здоров'я та багатьох інших послугах. Саме це й визначає більш швидкий розвиток сфери послуг порівняно з матеріальним вироб­ництвом.

Нарешті, важливо підкреслити, що потреби суспільства безмежні, а отже, повністю задовольнити потреби і суспільства в цілому, і окремих індивідів чи інституцій неможливо. Справа в тому, що потреби зроста­ють і примножуються, задоволення однієї з них породжує іншу.

Для створення матеріальних благ і послуг необхідні певні економічні ресурси. Економічні ресурси — це природні багатства, що є сировиною для виробництва товарів і послуг, та люди, які за допомогою різних засо­бів праці переробляють сировину, виготовляють продукцію. Економічні ресурси мають таку структуру. Передусім це матеріальні ресурси — земля або сировинні матеріали і капітал, тобто те, за допомогою чого перероб­ляється сировина чи обробляється земля і виробляються товари. Це озна­чає, що крім споживчих товарів існують інвестиційні, тобто такі, які за­безпечують розвиток виробництва (засоби виробництва). Окремою важ­ливою частиною ресурсів є людські ресурси, тобто праця людей та їхні підприємницькі здібності.

Усі економічні ресурси, тобто чинники виробництва, мають одну го­ловну властивість — вони рідкісні й існують в обмеженій кількості. Орні землі, корисні копалини, устаткування, робоча сила завжди певною мі­рою обмежені або рідкісні. Звідси реальна суперечність економіки: у той час як потреби суспільства безмежні, економічні ресурси, за допомогою яких виробляються товари і послуги для задоволення потреб, обмежені й рідкісні.

Покликання економічної науки полягає в тому, щоб забезпечити найкраще, найефективніше використання виробничих ресурсів з метою задо­волення багатоманітних матеріальних потреб суспільства, що швидко зростають.

Або такий факт. Україна виробляє мало енергоресурсів, особливо наф­ти й газу, і змушена закуповувати їх в інших країнах, передусім у Росії. Закуплені за високими світовими цінами енергоресурси до того ж неефек­тивно використовуються. Наприклад, Франція споживає 30 млрд м3 газу, тобто втричі менше, ніж Україна, але при цьому виробляє продукції у 5 ра­зів більше. Сьогодні весь світ широко використовує енергозберігаючі тех­нології, послідовно проводить режим ефективного використання газу, чого в Україні немає. Ефективне використання ресурсів — це дійовий чинник не тільки зменшення витрат валюти на закупівлю енергоресурсів, зовніш­ньоекономічної незалежності країни, а й виходу її на передові позиції су­часної енергозберігаючої технології.

Предметом ОЕТ є економіка в цілому, яка охоплює всі три рівні:

1) мікрорівень – економіка підприємства, сім”ї,

2) макрорівень – економіка країни, регіону,

3) глобальний рівень - світова економіка.

2. Історичний розвиток економічних знань

Економічні знання зародились ще в стародавньому світі. Поступово із розвитком суспільства розвиваються господарські і економічні зв”язки і натуральне господарство замінюється товарним.

Економічна теорія формується і починає розвиватися саме тоді, коли починає переважати товарне господарство (приблизно XV ст.).

У пізньому середньовіччі (XVI—XVII ст.) феодалізм розкладається і виникають капіталістичні виробничі відносини. Великі географічні від­криття сприяли розвитку зовнішньої торгівлі, зумовили введення в обіг величезної кількості дорогоцінних металів за рахунок пограбування ко­лоній. Зростання ролі ринку в житті суспільства, ускладнення суспільно-економічних відносин — все це зумовило становлення економічної теорії, як самостійної науки. На перших етапах економічна теорія виражала ін­тереси міцніючого класу буржуазії та прогресивні тенденції суспільного розвитку. Тоді ж з'явився термін «політична економія».