Сторінка
2

Класифікація за статусом зайнятості

Статус безробітного надається громадянину одночасно з призначенням допомоги по безробіттю. Для цього громадянин повинен наступного дня після закінчення певного терміну, встановленого для пошуку відповідної роботи, особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву та довідку, видану місцевими органами державної виконавчої влади чи податковою адміністрацією про те, що він не займається підприємницькою діяльністю. Особи, яким виплата допомоги по безробіттю може нараховуватися відповідно до підпункту "б" пункту 1 ст.26 та підпункту "а" пункту 1 ст.29 Закону "Про зайнятість населення", подають довідку про середню зарплату за останнім місцем роботи. Рішення про надання громадянину статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю приймається керівником державної служби зайнятості та оформляється наказом (розпорядженням), номер і дата якого вносяться до картки персонального обліку громадянина, який шукає роботу. Згідно зі ст.2 Закону "Про зайнятість населення", не можуть бути визначеними безробітними громадяни:

• віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням чи ліквідацією підприємства, установи, організації або скороченням чисельності (штату);

• які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), у т. ч. випускники загальноосвітніх шкіл, у разі їх відмови від продовження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

• які відмовилися від двох пропозицій відповідної роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, що шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на 3 місяці з наступною перереєстрацією;

• які мають пенсію відповідно до законодавства України. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", громадянам, визначеним у встановленому порядку безробітними, виплачується допомога по безробіттю та матеріальна допомога членам їхніх сімей (з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей), які перебувають на їх утриманні. Громадяни, визнані безробітними, мають також право на отримання безвідсоткової позики для зайняття підприємницькою діяльністю. Причинами безробіття в Україні є:

• структурні зрушення в економіці, за яких впровадження нових технологій, устаткування призводить до скорочення зайвої робочої сили;

• економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потреби у всіх ресурсах, у тому числі й трудових;

• політика уряду і профспілок у сфері оплати праці та підвищення мінімального розміру заробітної плати, що призводить до збільшення витрат виробництва і зниження попиту на робочу силу;

• сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки;

• зміни в демографічній структурі населення, особливо збільшення чисельності населення в працездатному віці, що призводить до підвищення попиту на працю і зростання імовірності безробіття.

Рівень безробіття визначається через коефіцієнт безробіття КБез :

де Б( — чисельність безробітних на 1-у дату;

РЄ ак —чисельність економічно активного населення на 1-у дату.

На 1 лютого 2002 р. рівень офіційного безробіття в Україні складають 3,75 % від усього працездатного населення (2,1 млн чол.).

Якщо в чисельнику стоїть загальне число безробітних, тобто тих, хто на момент обстеження протягом тижня не мав роботи (доходного заняття), але шукав її, то коефіцієнт безробіття визначається за методологією Міжнародної організації праці, а якщо в чисельнику стоїть чисельність офіційно зареєстрованих безробітних, то визначається коефіцієнт офіційно зареєстрованого безробіття.

У ринковій економіці безробіття відбиває економічну доцільність використання трудових ресурсів. Можливість його регулювання залежить від наукового обґрунтування теорії, що розкриває його суть,

структуру видів і форм. У науковій літературі немає чіткості у визначенні форм і видів безробіття, а в класифікаціях, які були запропоновані, ці поняття ототожнюють. Однак Т. І. Богдановою доводиться, що класифікаційною ознакою різних видів безробіття є соціально-економічні причини, що його викликають. За причинами виникнення виділяються такі види безробіття: структурне, економічне, фрикційне, сезонне, залишкове, імпортоване, інституційне. У кожному з них можна виділити й інші різновиди, що об'єднуються однією причиною їх виникнення.

Кожен вид безробіття може набувати різних форм. До системи формуючих критеріїв форм безробіття пропонується відносити тривалість, волевиявлення незайнятого громадянина, можливість до вивчення, повторність, обсяг безробіття. Традиційний структурний критерій, за яким зараз розглядають види безробіття, характеризує склад громадян, які шукають роботу, тобто безробітних, а не види безробіття.

Розроблену класифікацію видів і форм безробіття відображено на схемі 4.

Чинниками формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного попиту;

• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і її нестабільність, що пов'язана з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність робочої сили;

• структурні зрушення в економіці;

• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді, представників національних меншин;

• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Однак залежно від економічної ситуації, демографічних змін, соціально-економічних, адміністративно-організаційних та законодавчо-правових елементів механізму державного регулювання зайнятості населення на макроекономічному рівні роль і важливість чинників формування безробіття змінюються і на різних етапах розвитку економіки виникають та "головують" такі види безробіття (див. схему 4 на с. 73):