Сторінка
1
Класифікація за статусом в зайнятості містить такі групи:
1. Наймані робітники — це є особи, які виконують роботу за наймом, що уклали письмовий трудовий договір, контракт чи усну угоду з керівником підприємства будь-якої форми власності з визначенням умов трудової діяльності осіб, за якою вони одержують обговорену при найманні оплату готівкою або в натуральному вигляді.
До цієї групи входять також особи, що призначені чи затверджені на оплачувану посаду, включаючи керівників, директорів та керуючих підприємств і організацій, служителів культу.
Наймані робітники підрозділяються на підгрупи:
• цивільна робоча сила;
• військовослужбовці (особи, що мають високе звання і знаходяться на дійсній військовій службі за контрактом чи закликом).
До військовослужбовців не відносяться особи, що знаходяться на службі в органах внутрішніх справ у рядовому чи начальницькому складі, яким присвоєні спеціальні звання "міліція", "внутрішня служба" чи "юстиція". Особи, що проходять підготовку у військових навчальних закладах на денній формі, не відносяться до цієї категорії і входять до складу економічно неактивного населення.
Наймані робітники розподіляються за тривалістю наймання на роботу на постійних, тимчасових та сезонних працівників, а також найнятих на випадкові роботи.
2. Роботодавці — це є особи, які постійно працюють на власному (сімейному) підприємстві, і особи, що займаються професійною
діяльністю чи ремеслом на самостійній основі та постійно використовують працю найманих робітників.
Роботодавцем є керуючий сімейним підприємством, якщо його родина володіє підприємством без розподілу на частки володіння між членами родини і використовує працю найманих робітників на постійній основі. При цьому свої управлінські функції роботодавець може здійснювати самостійно чи делегувати їх найманому керівнику.
3. Особи, що працюють на індивідуальній основі, — це є особи, які самостійно або з одним чи декількома партнерами здійснюють діяльність, що приносить дохід, і не використовують працю найманих робітників на постійній основі. Вони можуть використовувати працю найманих робітників на дуже короткі періоди (сезонні або випадкові роботи). Партнерами звичайно є члени однієї родини чи одного домашнього господарства.
4. Неоплачувані працівники сімейних підприємств — це є особи, що працюють без оплати на приватному сімейному підприємстві, яким володіє родич.
5. Члени колективних підприємств — це є особи, що працюють на колективних підприємствах і є членами колективу власників цього підприємства. Кожен член колективного підприємства має рівні з іншими членами права при вирішенні питань виробництва, збуту й інших, а також при розподілі доходу підприємства між його членами. Слід зазначити, що до цієї групи не включаються наймані робітники, які працюють на колективних підприємствах.
Серед членів колективних підприємств розрізняють такі підгрупи: члени виробничих кооперативів, колгоспники, члени товариств, члени інших колективних підприємств.
Особи, що не піддаються класифікації за статусом в зайнятості, — це є особи, наявна інформація про котрих є недостатньою для того, щоб віднести їх до однієї з перерахованих вище категорій.
Протилежним до зайнятості населення є безробіття — економічна категорія, що відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. В умовах ринкової економіки вона є циклічним явищем на ринку праці, що виражається у перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї.
У класичній теорії існує поняття "класичного безробіття", що є наслідком занадто високої ставки заробітної плати стосовно тієї, що врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію і зафіксо-
вана, наприклад, профспілками. Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили — пропонувати її в кількості, що перевищує потребу, як це показано на рис. 1.
Умовні позначення
Е — точка рівноваги (ціна робочої сили) DtD — попит на робочу силу Q — кількість працівників
А — рівень попиту на робочу силу при скороченні працівників W— ставка заробітної плати Wt — збільшена ставка заробітної плати W2 — ставка заробітної плати базова iSiSj— пропозиція робочої сили
В — рівень пропозиції робочої сили при збільшенні ставки заробітної плати
Рис 1 Класичне безробіття
Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу та здатні приступити до праці (ч. 1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення"). Порядок реєстрації громадян як безробітних встановлено Положенням "Про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про умови надання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам
їхніх сімей", затвердженим Кабінетом Міністрів України від 29 квітня 1993 р., та Інструкцією "Про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості", затвердженою Міністерством праці України від 1 березня 1994 р.
Завантажити реферат