Сторінка
4

Класифікація за статусом зайнятості

У різних країнах природний рівень безробіття є різним і залежить від демографічних характеристик нації та особливостей соціальної політики держави. В європейських країнах він є більшим та дорівнює близько 10 % у Франції та Німеччині, приблизно 8 % — у Великобританії. У США природний рівень складає — 4-5 %.

Для України вірно оцінити природний рівень безробіття складно насамперед тому, що не існує даних щодо безробітних за великий проміжок часу, особливо під час зростання економіки. Проте політика держави спрямована на його скорочення і націлена на подолання безробіття взагалі.

Це важливо тому, що у ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень на 1 %, починає діяти закон Артура Оукена, відповідно до якого перевищення природного рівня безробіття на 1 % викликає спад обсягу виробництва приблизно на 2-2,5 %.

Безробітні мають право на отримання матеріальних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Підставою для виплати допомоги у разі безробіття в розвинутих країнах світу є обов'язковість реєстрації безробітного на біржі праці, активний пошук роботи в останній період, певний період працевлаштування до отримання статусу безробітного (це вагома перешкода для зарахування до категорії безробітних тих, хто вперше намагається влаштуватися на роботу) і звільнення підприємцем (а не добровільне), готовність стати до роботи за пропозицією біржі праці (бюро зайнятості та інших структур), відсутність інших доходів. Законодавством встановлено період перебування в статусі безробітного, після закінчення якого величина виплат скорочується (що змушує безробітного шукати нове місце роботи). Допомога у разі безробіття є найтривалішою в Голландії (38 місяців), у Данії та Франції (ЗО місяців), а найкоротшою — у США (26 тижнів). Найбільші розміри такої допомоги у Швеції (90 % від заробітної плати), у Швейцарії та Голландії (70 %), у Данії (64 %); найменші — в Італії (15 %), Великобританії (16 %), Ірландії (29 %), США (50 %).

В Україні середній розмір допомоги по безробіттю у 2000 р. складав приблизно 13,5 %, а у 2001 р. — приблизно 16 % від заробітної плати.

Однак допомога по безробіттю — це є пасивна форма участі держави на ринку праці. Для активізації та скорочення чисельності безробіття необхідно, щоб кожний регіон (місто) мав свою технологічну схему вирішення проблем зайнятості безробітних. Прикладом може бути така схема .

Схема 5 Технологічна схема вирішення проблем зайнятості безробітних

Крім вказаних у схемі напрямів активної політики зайнятості, до них також відносяться:

• сприяння та створення умов для розвитку та структурно-технологічної перебудови суспільного виробництва;

• створення ефективної державної служби зайнятості, що повинна проводити аналіз та прогноз попиту і пропозиції робочої сили, здійснювати профорієнтаційну діяльність, організовувати професійну підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації, оплачуючи їх вартість; проводити облік вільних робочих місць, вакантних посад та незайнятих громадян, які бажають працювати, а також виконувати чимало інших функцій;

• створення умов для організації та розвитку малого і середнього бізнесу;

• сприяння створенню нових підприємств;

• надання безробітним безвідсоткової позики для організації підприємницької діяльності та індивідуальної трудової діяльності;

• сприяння територіальній та галузевій мобільності;

• організація громадських робіт;

• створення нових робочих місць, що відповідають умовам та вимогам охорони праці;

• закриття старих, неефективних робочих місць;

• резервування робочих місць для тих, хто не є конкурентоспроможним на ринку праці, але може працювати.

Отже, під активним регулюванням зайнятості розуміються попереджувальні заходи держави щодо ефективного впливу на рівень зайнятості через збалансованість попиту і пропозиції. Така політика обумовлює високопродуктивну і вільно обрану зайнятість, що тісно пов'язана з державним регулюванням у сфері зайнятості.

Пасивна політика спрямована, головним чином, на розв'язання проблем стосовно незайнятого населення — це є організація системи допомоги безробітним і членам їх сімей, заходи обмеження пропозиції, а також загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та виплати одноразової матеріальної допомоги.

Нині Україна стоїть перед необхідністю формування політики зайнятості, що враховувала би створення мотиваційних механізмів високоефективної праці та забезпечення соціального захисту населення у сфері зайнятості при втраті робочих місць.

У другій половині 80-х років XX ст. була визначена і отримала офіційне схвалення концепція ефективної зайнятості, тобто не всеза-гальна, а соціальне орієнтована зайнятість (див. схему 6 на с. 81) з такими основними компонентами: скорочення (ліквідація в майбутньому) тяжкої, примітивної, некваліфікованої праці; стимулювання гнучких форм зайнятості, що дає можливість забезпечити роботою всіх бажаючих працювати, наскільки вони того бажають; формування соціального партнерства працюючих за наймом з адміністрацією, що передбачає можливість ведення переговорів щодо умов і оплати праці; свобода вибору місця роботи з урахуванням форми власності (державне, приватне, кооперативне, колективне, спільне підприємства і т. д.); зміцнення зв'язку оплати праці з кінцевим результатом, ліквідація принципу оплати за вихід, за робоче місце; визнання суспільно корисної праці в сім'ї; введення мінімуму і ліквідація максимуму заробітної плати.