Сторінка
1
Міжнародна організація праці (МОП) створена у 1919 р. за ініціативою та за активної участі західної соціал-демократії як своєрідна відповідь на революції у Росії та інших європейських країнах. Рішення створити міжнародну організацію, що усіляко сприяла би суспільному прогресу через встановлення й підтримання соціального миру між різними прошарками суспільства, було прийнято задля вирішення виникаючих у суспільстві протиріч не насильницьким, а еволюційним, мирним шляхом.
МОП — одна з найдавніших і найбільш представницьких міжнародних організацій. Створена відповідно до Версальського мирного договору при Лізі Націй у 1946 p., вона стала першою спеціалізованою установою ООН. Якщо на момент її створення у ній брали участь 42 держави, то тепер їх 175 за станом на 1 грудня 2001 р.
Україна є членом МОП з 1954 р.
У 1969 р. з нагоди 50-річчям МОП було присвоєно Нобелівську премію миру.
Відмінна риса МОП — її трьохрівнева структура, в границях якої здійснюються переговори між урядами, організаціями працюючих і підприємцями. Делегати цих трьох груп представлені й можуть радитися на однакових умовах на всіх рівнях МОП. Прийняття рішень передбачає облік взаємних інтересів і досягнення спільних угод, однак особливою складністю є узгодження різних, а часто й протилежних інтересів.
Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.
Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі:
• розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем;
• розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики;
• допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття;
• захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, дискримінації і т. ін.);
• боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення;
• розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля;
• сприяння об'єднанням працюючих і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;
• розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти).
Перелічені завдання були й залишаються головними в діяльності МОП. Разом із тим, у зв'язку з переходом економіки країн Східної Європи до ринкових відносин, МОП було надано нових пріоритетів, закріплених в програмі й бюджеті на подальші роки. Це є підтримка процесу демократизації, розвиток трипартизму, продовження боротьби з бідністю, особливо шляхом збільшення зайнятості, зокрема за допомогою організації широкої перепідготовки робочої сили.
Програма та бюджет МОП на 2002-2003 роки спрямовані на реалізацію чотирьох стратегічних цілей:
• підтримку й впровадження основних принципів та прав у сфері праці;
• створення більших можливостей жінкам і чоловікам для забезпечення гідної зайнятості та доходів;
• розширення системи соціального захисту та підвищення її ефективності;
• зміцнення трипартизму й соціального діалогу.
Методи організації роботи МОП в останні роки характеризуються переміщенням центру ваги її дії зі штаб-квартири до регіонів.
Структура МОП складається з 9 ланок, що тісно пов'язані між собою (див. схему 1 на с. 256).
Міжнародна конференція праці (МКП) — найвищий орган МОП, відбувається щорічно у Женеві. Кожна держава-член представлена на МКП чотирма делегатами з правом вирішального голосу:
Структура Міжнародної організації праці
двома — від уряду й по одному — від працюючих і підприємців. Кожний делегат може мати необхідну кількість радників.
Робота МКП проходить паралельно на пленарних засіданнях і в комітетах, що створені згідно з порядком денним. МКП визначає напрямок роботи МОП у цілому, тут обговорюються соціальні проблеми у сфері праці, заслуховується звіт про роботу МОП за минулий рік, розробляються та затверджуються міжнародні норми праці у вигляді концепцій і рекомендацій, вносяться зміни до Статуту, затверджуються програма й бюджет організації, раз на три роки вибирається адміністративна рада.
Уся діяльність МОП визначається її Статутом, а порядок роботи МКП — її Регламентом, що затверджується щорічно.
Регіональні конференції скликаються за необхідністю й можливістю для обговорення питань, що мають інтерес для даного регіону. Україна через своє географічне положення входить до середовища дії Європейської конференції. У вересні 1995 р. у Варшаві відбулася
V Європейська конференція, а у жовтні 1998 р. в Києві — наступна
VI конференція. Далі були конференції у Будапешті та Женеві. Галузеві комітети обговорюють соціально-трудові проблеми,
що характерні для окремих найбільш важливих і масових галузей та для сфер економіки: хімічної, вугільної, будівельної, внутрішнього
транспорту, машинобудування, текстильної та ін. Комітети збираються раз на декілька років.
Адміністративна рада — виконавчий орган МОП. Він керує роботою МОП у період між конференціями, вирішує багато питань, пов'язаних з її діяльністю, визначає порядок денний конференції та нарад, спрямовує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП), а також різних комітетів, що створені при ньому. Адміністративна рада вибирає Генерального директора МБП і контролює його роботу, розглядає проект бюджету, що представляється МБП, а також фінансові кошториси, які потім виносяться на схвалення сесії конференції. Рада має тристоронній склад із 56 членів: 28 представників урядів, 14 працюючих і 14 підприємців.
Міжнародне бюро праці є постійним секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом, дослідним та інформаційним центром. Персонал МБП, зайнятий у центральному апараті бюро в Женеві та в країнах, де МОП здійснює свої проекти, а також у 40 відділеннях, — це є близько 1900 службовців і технічних експертів (110 національностей). Відділення МБП є й у Києві. Для забезпечення більшого зв'язку з регіонами із 1992 р. широко почалося створення дисциплінарних консультативних груп. Так, у жовтні 1992 р. у Будапешті почала діяти східноєвропейська консультативна група, що покликана полегшити перехід постсоціалістичних країн до ринкової економіки.