Сторінка
1

Сутність прибутку підприємства, норма прибутку

Головним двигуном підприємницької діяльнос­ті за умов ринкової економіки є прибуток.

Прибуток – це створена додаткова вартість, яка виражена в реальній ринковій формі, тобто в грошовій. Прибуток прийнято позначати латинською літерою “Р”. Тому, вартість товару можна ще записати через формулу W = К+Р.

Оскільки прибуток отримується підприємцями після реалізації товарів, виникає враження, що він утворюється в сфері обігу, створюється на ринку в актах купівлі-продажу. Але це зовсім не так, тому, що джерелом прибутку являється додаткова вартість, створена в процесі виробництва. Проте це не означає, що прибуток і додаткова вартість у реальному економічному житті збігаються .

Фактично величина прибутку дорівнює різниці між реалізованою ціною товарів і витратами на їх виробництво. Тому, якщо ціна дорівнює вартості, прибуток і додаткова вартість збігаються, але це в реальному економічному житті не можливо.

Додаткова вартість, представлена не як приріст змінного капіталу, а як породження всього авансованого капіталу набу­ває форми прибутку.

Таким чином, прибуток - це та ж сама додаткова вартість, але виражена в реальній ринковій формі. Оскільки прибуток отримується підприємцями після реалізації товарів, виникає видимість, що він утворюється в сфері обігу, народжується на ринку в актах купівлі-продажу. Але це не так. Джерелом прибутку, як це було з'ясовано вище, є лише додаткова вартість, яка створюється в процесі виробництва. Проте це не означає, що прибуток і додаткова вартість у реальному житті постійно збігаються. Буде величина прибутку дорівнювати величи­ні додаткової вартості чи ні - залежить від того, продаються товари за вартістю вище або нижче вартості.

Прибуток - це реалізована частина додаткової вартості.

Аван­суючи капітал на виробництво товарів, підпри­ємець цікавиться насамперед вигодою, рівнем приросту вкладеного у виробництво капіталу. Цей рівень знаходить свій вираз у нормі прибутку.

Норма прибутку - це процентне відношення маси прибутку до авансованого капіталу. Позначивши норму прибутку через Р', отримаємо формулу:

Р1 = Р / C + V *100

З нормою прибутку пов'язана категорія маси прибутку. Якщо норма прибутку є відносна величина, виражена в процентах, то маса прибутку - абсолютна величина, виражена в грошових одиницях. Її можна виразити формулою: Р = К х Р1.

Значення норми прибутку полягає в тому, що вона показує ви­гідність капіталу, який застосовується, тобто, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в підприємницьку діяльність. Вона є мірилом вигідності вкладення капіталу. Тому капітали в умовах ринкової економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва, скеровуються туди, де норма прибутку вища. Тобто норма прибутку виступає регулятором капіталовкладень.

Сутність та особливості аграрних відносин

Особливу сферу виробничих відносин складають аграрні відносини, пов’язані зі специфікою сільськогосподарського виробництва. В його основі лежить здатність рослинних і тваринних організмів до природного відтворення, що залежить від природних умов, тобто економічний процес відтворення завжди тісно переплітається з природним. А звідси, результат господарювання в цій галузі залежить як від працівника, так і від природних умов.

Економічні відносини в аграрному секторі – це відносини, які виникають з приводу привласнення й використання землі та інших засобів сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну та споживання сільськогосподарської продукції.

Основними суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі виступають:

а) суспільство;

б) держава;

в) виробничі колективи;

г) індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції.

Аграрні відносини є складовою частиною всієї системи економічних відносин суспільства. Найбільш чітко цей зв’язок проявляється в процесах агропромислової інтеграції. В результаті агропромислової інтеграції формується господарська одиниця, яка називається агропромисловий комплекс ( АПК).

Структура АПК включає в себе:

1) галузі промисловості, які забезпечують сільське господарство знаряддями праці;

2) галузі сільського господарства;

3) галузі, які обслуговують сільськогосподарське виробництво ( переробка, транспортування, збереження, реалізація і т.д.).

Особливості аграрних відносин полягають в тому, що:

1) земля в сільському господарстві – головний об’єкт виробничих відносин і основний засіб виробництва;

2) розбіжність робочого періоду з часом виробництва, що зумовлює сезонний характер виробництва;

3) кінцеві результати сільського господарства залежать не тільки від праці людини, але й від природно-кліматичних умов;

4) виникає складність економічних зв’язків;

5) сільське господарство більш широко використовує кредити.

Особливості сільськогосподарського виробництва породжують певну специфіку у відносинах між людьми з приводу землі як основного об’єкту господарювання, в обороті капіталу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Сучасна НТР, її суть і протиріччя

Протягом усієї історії людство перебуває в стані постійного наукового і технічного пошуку. Розум, зусилля і майстерність рук людини дали змогу їй пройти, напри, вклад, в галузі енергетики шлях від набуття вміння застосування вогню до відкриття ядерної і термоядерної енергії; в галузі транспорту - від винайдення колеса до створення сучасних надшвидкісних поїздів або літаків. Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом, На відміну від науково-технічного прогресу, що споконвіку супроводжує розвиток цивілізації, науково-технічна революція (НТР) - це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що відбувається в результаті поєднання процесів наукової та технічної революції.