Сторінка
2

Основні принципи охорони малих річок

Буквально отруюють річки побутові, господарсько-фекальні та всілякі інші стоки міст і сіл, розташованих на берегах. Що стосується міст і більш-менш значних за розміром населених пунктів, то тут повинна існувати комунальна служба, каналізація, система ставків біологічної очистки та відстійників, які доводять стічні води до певних кондицій, за яких можна дозволити потім їх спуск у річкову систему.

Потрібно виходити з чіткого розуміння того, що у водоймах-відстійниках, ставках біологічної очистки, буферних водоймах, канавах, каналах, струмках і, нарешті, в річках безперервно йдуть процеси очищення води, нейтралізації шкідливих домішок – тобто фізичне та біологічне самоочищення. Процеси ці нерівномірні: інтенсивні в теплі пори року, в періоди максимального надходження сонячної радіації, і пригнічені взимку.

Фізичне самоочищення полягає в осіданні завислих часток і збільшенні прозорості води, розкладі під впливом сонячного світла певної частини шкідливих сполук. Водночас відбувається і гідрохімічне самоочищення шляхом хімічних перетворень, що знешкоджують шкідливі елементи стоків, та могутнього “перегорання” за допомогою кисню органічних решток, якими так насичені побутові і, зокрема, господарсько-фекальні стоки.

Основним фактором фізичного самоочищення річок є надзвичайно важливий процес “захоронення” донних відкладів, багатих на отрутохімікати, добрива, важкі метали та інші токсичні елементи, новітніми наносами, що досить часто є більш-менш надійним бар'єром, який відділяє товщу води від шкідливих елементів, нанесених сюди в період максимальних забруднень даної території.

Такі явища притаманні річкам Лісостепу і особливо Степу. В річці з мулистим, в'язким дном, перенасиченим шкідливими речовинами, після припинення дії того чи іншого забруднювача відновлюються звичні біоценози, в тому числі й рибне населення, поліпшується якість води. Хоча, здавалося б, логічно чекати багаторічного впливу забрудненого дна на життя водотоку, яке постійно постачає у воду накопичені в ньому шкідливі елементи. Втім, очищення річки відбувається надзвичайно швидко! І нікуди при цьому всі ці товщі забруднених наносів не діваються – вони виявляються прикритими свіжими наносами і, отже, ізольованими від товщі води. Безперечно, подекуди цей прошарок через особливості гідрології водотоку руйнується і частина небажаних речовин спливає у воду. Але в умовах природного водотоку таке місце досить швидко тампонується, а стоки, що потрапили в русло з окремого прориву, інтенсивно очищаються, розбавляються, коагулюють, розкладаються або осідають, покриваючись потім більш безпечним алювієм.

Однак цей процес задовільно відбувається лише в річках, що меандрують, мають течію та непорушний гідрологічний режим і нормально функціонуючу заплаву.

У народному господарстві заплави завжди використовували як випаси та сіножаті, а також (мозаїчно) як місця вирощування вологолюбних овочів. Низинна, рівнинна заросла заплава була основним перехоплювачем поверхневого стоку і могутньою природоохоронною зоною річки. Водночас сама річка теж кардинально впливала на заплаву, весь час динамічно змінюючи й оновлюючи її. Річки ніколи не течуть у природі якоюсь прямою одноманітною лінією. В одному місці вода підмиває один берег (звивистий) і виносить відклади на протилежний (пологий). Потім течія переходить до іншого берега, і він стає підмитим, а протилежний – пологим. Підмиті береги обвалюються, розмиваються, і річка вклинюється в один бік, утворюючи меандру, наприклад, з лівого боку, але за деякий час вона вже підмиває борти правого берега і утворює праву меандру. Меандри самі по собі теж округлюються, в них також починаються процеси підмивання то правого, то лівого боку. Коли ці розмиви відбуваються в основі меандр, то досить часто дві однобортові меандри з'єднуються, зливаючись у єдиний потік, а відокремлена частина перетворюється на старорічище, тобто на один з видів заплавних водойм, І це безперервне динамічне життя річки – безперервний розмив, обвалювання і вимивання з одного боку, відкладання ґрунту з другого, рух загреб і перекатів по самій річці – сприяє колосальним посуванням донних відкладів, утворенню свіжого алювію і захоронення ним раніш забруднених донних ділянок. Ось чому так шкідливі спрямлення, зарегулювання, меліорація заплави – все це порушує нормальне життя річки, позбавляючи її самоочисної здатності.

Основна ж роль належить біологічним процесам самоочищення. Бактерії, нижчі гриби, водорості розчинюють і поглинають масу органіки та біогенів, виключаючи їх тим самим із складу стічних вод. Група протеолітичних бактерій живе за рахунок розщеплення білків, амілолітичні бактерії розщеплюють цукор. Є бактерії, що існують за рахунок розщеплення фенолів, інші живляться нафтопродуктами, причому є такі, що спеціалізуються на споживанні солярового чи машинного масел і т. д. Водорості, а також вищі рослини забирають на свій розвиток масу органіки та біогенів, вони збагачують водойму киснем, різко прискорюючи інші процеси біологічної та хімічно-фізичної очистки. Інфузорії, амеби, коловертки, гіллястовусі рачки, черви, м'якуни та інші водяні тварини в процесі життєдіяльності пропускають крізь себе, або фільтрують, стічну та забруднену воду, трансформуючи її у своєму тілі, й виділяють назад у водойму в якісно новому стані, близькому до того, що потрібен людині.