Сторінка
3

Основні принципи охорони малих річок

В цьому плані слід пам'ятати, що дистильована вода для людини шкідлива, неприйнятна. В процесі еволюції у людини виробилась потреба в природній – поверхневій чи ґрунтовій – воді, яка, врешті-решт, є продуктом дії багатьох мільярдів тварин і рослин, що переробили цю воду, багаторазово пропустили її крізь себе, очистили, наситили продуктами своєї життєдіяльності, а ґрунти, осадочні породи, атмосфера додали сюди специфічний для кожної групи водойм комплекс іонів. Усе це – те, що тепер ми називаємо доброю питною водою.

Таким чином, процеси самоочищення і доводять стічні води в річках до потрібних людині кондицій. Отже, охорона малих річок полягає у комплексній системі заходів для забезпечення максимального самоочищення, доведення річки до її природного стану, річкових вод – до питних кондицій.

Річки, разом з їх водозбором – складна взаємозалежна система, що забезпечує функціонування природних водотоків.

В доагрикультурний період на нашій Землі домінували збалансовані річкові системи. Історичний огляд свідчить про задовільні в минулому гідрологічні та гідробіологічні режими малих річок усіх регіонів України. Тільки непродумана діяльність людини призвела до різкого погіршення стану річок, їх обміління, збіднення, забруднення і погіршення самоочисної здатності.

В проблемі малої річки біотичні й абіотичних факторів тісно пов'язані. Тому всі роботи з використання та регулювання малих річок обов'язково слід розглядати тільки в комплексі із заходами, що здійснюються на водозборі. Це сприятиме регулюванню руслових процесів, які забезпечують не лише повноцінне існування всього комплексу річки, а й раціональне використання її біологічних та водних ресурсів.

У числі цих заходів неодмінним є створення водоохоронних зон і прибережних водоохоронних смуг, збереження в незайманому стані схилів долин річок, мінімальне використання в сільськогосподарському виробництві заплав, зменшення тут оранки, припинення зарегулювання річок.

Список використаної літератури:

1. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973.

2. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000.

3. Водний Кодекс України. Постанова ВР № 214/95 – ВР від 06.06.95

4. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. – К., 1989, 1990, 2000.

5. Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991.

6. Методика з упорядкування водоохоронних зон річок України / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К.: УкрНДІВЕП, 1999.

7. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000.

8. Паламарчук М.М., Ревера О.З. Нове життя малих річок. – К.: Урожай, 1991.

9. Перехрест В.С., Чекушкина Т.А. Малим річкам – чистоту і повноводність. – К.: Урожай, 1984.

10. Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1988. (Сер. 8 “Нове в науці, техніці, виробництві”, № 14).

11. Природа Карпатського регіону України. – К.: ІНЕКО, 1999.

12. Річка Стугна: Сучасний стан. Перспективи на майбутнє. – К.: ІНЕКО, 1997.

13. Чубатий О.В. Гірські ліси – регулятори водного режиму. – Ужгород: Карпати, 1984.

14. Фильчагов Л.П., Полищук В.В. Возрождение малых рек. – К.: Урожай, 1989.