Сторінка
2

Рекогностування полігонометричних ходів

або

де n — кількість заходів, і — ціна ділення лімба теодоліта.

Наприклад, кути вимірюються на пункті полігонометрії 1 розряду трьома заходами.

Тоді .

Отже, установки лімба при наведенні на початкову точку будуть:

в 1 заході 0º10′,

в 2 заході 60º20′,

в 3 заході 120º30′.

Методика встановлення установки лімба для різних типів теодолітів вивчається в курсі “Геодезичні прилади”. Методика приведення теодоліта в робоче положення, наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків розглянута в п.2.4.2.3 і п.2.4.2.4.

Спосіб окремого кута

Вимірювання окремого кута в одному заході здійснюється 2 півзаходами.

Перший півзахід:

а) наводять попередньо візирну вісь зорової труби при КЛ на ліву (задню у ході) марку, закріплюють алідаду, встановлюють на лімбі розраховану для даного заходу установку (краще встановити відлік на 0.1–0.2′ більший від розрахованого);

б) виконують наведення теодоліта на ліву марку і беруть двічі відлік;

в) виконують наведення теодоліта на праву марку і беруть двічі відлік.

Другий півзахід:

г) переводять трубу через зеніт, наводять теодоліт на праву марку і двічі беруть відлік;

д) виконують наведення на ліву марку і двічі беруть відлік.

При цьому в межах одного заходу алідаду обертають тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти ходу годинникової стрілки.

З двох півзаходів обчислюють середнє значення кута в заході.

Кількість заходів вимірювання кута вибирається згідно з табл. 3.2.

Допуски при вимірюваннях окремого кута в одному заході і між заходами приводяться в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Допуски при вимірюваннях окремого кута

Вимірювання напрямків способом кругових заходів

Методика способу розглянута в розділі “Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції” (п.2.4.2.5).

Помилки кутових вимірів у полігонометрії

3.4.6.1. Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії

При обґрунтуванні необхідної точності кутових вимірів виходитимемо з того, що повинна забезпечуватись необхідна точність полігонометричних ходів. Відносна помилка ходу не повинна перевищувати величини , яка передбачена “Інструкцією” [1], тобто повинна забезпечуватися умова

де

¦ — абсолютна нев’язка,

[S] — периметр ходу,

=1/25000 для полігонометрії 4 класу,

=1/10000 для полігонометрії 1 розряду,

=1/5000 для полігонометрії 2 розряду.

Відомо, що очікувана величина нев’язки

¦=2М,

де М — очікувана середня квадратична помилка кінцевої точки ходу.

Але де mt і mu — середні квадратичні помилки поздовжнього і поперечного зміщень кінцевої точки ходу.

Застосовуючи принцип однакових впливів впливів, тобто допускаючи вплив помилок кутових і лінійних вимірів однаковим, а саме

Запишемо

Тоді

або враховуючи, що ¦=2М, а значить , запишемо

Але з (3.33) граничне значення ¦ запишемо як .

Тоді

або

Але також відомо з (3.22), що

.

Прирівнявши (3.37) і (3.22), запишемо