Сторінка
21
На сьогоднішній день актуальним залишається питання подальшого удосконалення ПДВ в Україні з тим, аби він розглядався не лише як важливе джерело доходів бюджету, а як свідомий, цілеспрямований інструмент регулювання економічних процесів.
ПДВ посідає чільне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки полягає в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід - єдино правильний шлях.
3.3. Зміни, що відбулися в оподаткуванні податком на додану вартість в Україні з 1998 по 2001 роки.
З 1 січня нового року дуже часто починають (або припиняють) діяти ті чи інші норми, положення, закони тощо. І якщо, припустимо, відкрите Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., то це стає більш ніж очевидним.
З першого січня 2000 року набрав чинності Закон України “Про внесенння змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.99 року № 1274-ХІV, згідно з яким із Закону про ПДВ були вилучені підпункт 6.2.5 і підпункт 6.2.7, а також пункт 11.12. З цього виливаються два факти:
1. 31 грудня 1999 року стало останнім днем, коли операції з продажу:
- вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф¢яних брикетів;
- електроенергії;
- газу, імпортованого в Україну,
мали право оподатковуватися податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Отже, пільговий пункт 6.2 Закону України "Про податок на додану вартісь", в якому говориться, за якими операціями ПДВ обчислюється за нульовою ставкою, зменшився на два підпункти – 6.2.5 і 6.2.7. Інакше кажучи, віднині, з першого січня 2000 року, операції з продажу вище зазначених товарів як за грошові кошти, так і шляхом бартеру не пільгуються і оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах, тобто за ставкою 20%.
Слід відзначити, що такі товари, як:
- вугілля коксове (код згідно з ТН ЗЕД – 2701 12100);
- вугілля кам¢яне інше (код згідно з ТН ЗЕД – 2701 12900);
- вугілля кам¢яне, інше (код згідно з ТН ЗЕД – 2701 19000), а також
- газ природний (код згідно з ТН ЗЕД – 271121000)
включені до Переліку товарів критичного імпорту (Постанова КМУ від від 18.06.99 року № 1080, з урахуванням змін та доповнень). Отже, згідно з пунктом 11.5 Закону України "Про податок на додану вартісь" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. до 01 січня 2001 року ввезення цих товарів для вітчизняного виробництва у момент перетину митної території України здійснюється без сплати податку на додану вартість. Таким чином, податкові зобов¢язання з ПДВ у підприємства-імпортера таких товарів (так само, як і решті товарів кретичного імпорту) виникають тільки у випадку їх продажу на території України.
2. З 01.01.2000 року припинився особливий порядок використання (виключно на закладання матеріальних цінностей до державного резерву з метою підтримки запасу, що не знижується, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) Державним комітетом України з матеріальних резервів сум ПДВ, сплачених за операціями з відпуску матеріальних цінностей, які були закладені до державного матеріального резерву згідно з договорами, укладеними до 01.01.98 рік.
Нагадаємо: “дата народження” пункту 11.22 Закону “Про ПДВ” – 28.03.98 рік, коли набрав чинності Закон України 169/98-ВРвід 04.03.98 р.
Довідково тут можна додати, що згідно із статтею 3 Закону України “Про державний матеріальний резерв” від 24.01.97 р. № 51/97-ВР державний матеріальний резерв призначається для:
- забезпечення потреб України в особливий період;
- надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам та організаціям з метою стабілізації економіки у випадку тимчасових порушень строків поставки важливих видів сировини та паливно-енергетичних ресурсів, продовольства виникнення диспропорцій між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку;
- надання гуманітарної допомоги;
- забезпечення першочергових робіт при ліквідації наслідків в надзвичайних ситуаціях.
Відповідно до другої частини пункту 11.6 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. з першого січня 2000 року платники податків, які експортують товари (роботи, послуги) шляхом бартерних (товарообмінних) операцій, нарешті отримали право включати до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачені (або нараховані) у зв¢язку з придбанням цих товарів (робіт, послуг). Раніше таки суми ПДВ включалися до складу валових витрат експортерів.
Правда, виникає питання: як довго проіснує дане нововведення. Адже при зовнішньоекономічному бартері на відміну від внутрішнього (на території України) використовується нульова ставка – згідно з підпунктом 6.2.1 і підпунктом 6.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. по суті у платника податків – експортера (припустимо відбувається обмін товарами) після закриття зовнішньоекономічного контракту з іноземним партнером виникає подвійний податковий кредит. Перший – при оприбуткуванні товарів, які підлягають експортуванню. Другий - при імпорті товарів (після сплати “імпортних” податкових зобов¢язань). І якщо при подальшому продажу імпортованих товарів виникає відмінні від нуля податкові зобов¢язання, то віддебетовані суми ПДВ за експортованими товарами нічим “не компенсуються”. Це витікає з того, що при експорті товарів податкові зобов¢язання виникають нуль гривень.
С 1 січня 2000 року скасовано “касовий” метод виникнення податкових зобов¢язань ( і, відповідно податкового кредиту) за операціями з транспортування газу. Але є виняток: до 1 січня 2003 року податкові зобов¢язання з надання послуг із транспортування газу населенню та установам, які фінансуються за рахунок бюджету, які і раніше, будуть визначатися “за грошима”, а не “за першою подією”.
З 1 січня 2000 року набрав чинності Закон України від 14.07.99 року № 942-ХІV, що також вніс зміни до Закону про ПДВ (п.п. 5.1.20). Тут вже йдеться не проте, що податковий прес “став жорсткіше”. а навпаки – про надання податкових пільг. Тобто, з першого січня 2001 року операції з виконання робіт (вартість робіт) із будівництва житла незалежно від джерел фінансування звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Зауважте, “стара” редакція підпункту приписувала звільнення від податку на додану вартість операцій із виконання робіт (вартість робіт) із будівництва житла тільки за рахунок коштів фізичних осіб та передачі такого житла у власність таким фізичним особам. У зв¢язку з цим може з¢явитись питання: чи виникають податкові зобов¢язання при передачі побудованого житла у власність замовнику. На нашу думку, Закон “Про ПДВ” (згідно з діючою редакцією підпункту 5.1.20) передбачає таке: якщо підприємство (організація) виконує роботи з будівництва житла за рахунок коштів замовника (юридичної або фізичної особи), то передача такого житла замовнику податком на додану вартість не оподатковується, тому що у цьому випадку відбувається продаж не житла як товару, а саме – робіт з виконання його будівництва.
Завантажити реферат