Сторінка
17

Роль податку на додану вартість в державному бюджеті

Деякі латиноамериканські та африканські країни прийняли з варіантами так звану систему форвайт (угода). Зміст її полягає у визначенні величини продажів за угодою між платником і місцевим податковим управлінням. Обчислення виконують, виходячи з досягнутого в попередньому році рівня з урахуванням кон'юнктурних факторів.

Не важко помітити : в системі ВАТ виняткове значення має досконалий і вичерпний бухгалтерській облік, реєстрація всіх ділових операцій. Схоже, найбільша повнота обліку властива сільському господарству. У високо розвинутих країнах - Франція, Італія, Австралія - лише 3 % фермерів ведуть адекватний бухгалтерській облік своєї господарської діяльності.

Так чи інакше, запровадження й функціонування ВАТ у сільському господарстві пов'язане зі специфічними особливостями аграрної економіки. В самому серці цивілізованої Західної Європи адміністративні структури "Спільного ринку" визначають об'єктивні труднощі навіть для спрощеної системи ВАТ у сільському господарстві.

Алан Таит на прекрасну, виконану під егідою Міжнародного валютного фонду, монографію, на яку ми спираємося у характеристиці податку на додану вартість, формулює позицію так: "Головна мета політики ЄС щодо ВАТ - дати фермеру спокій, звільнити його від офіційної писанини, не турбувати відвідуваннями податкового інспектора".

Англійські та датські фермери оподатковуються на загальних підставах разом із платниками інших категорій. Тут цей порядок зуміли зробити ефективним. Але в більшості країн "Спільного ринку" для агрохарчового комплексу запроваджено спеціальний режим ВАТ. У Франції уніфікована податкова компенсація ВАТ надається фермеру не безпосередньо через покупця продукції, а урядовою установою. У країнах Західної Європи ставка ВАТ на продовольчі товари коливається в межах від 10 до 15 %, а компенсація покупцеві через механізм податкового кредиту становить 2-13 %.

В країнах, що розвиваються, заохочення агрохарчового виробництва базується на комбінації повного звільнення від ВАТ та його нульових ставок щодо дрібних господарств із нормальним оподаткуванням високо товарних і рентабельних сучасних ферм. Так чи інакше всюди оподаткування сільського господарства забарвлене преференційними намірами.

ПДВ став дуже популярним. На додаток до тих 50 країн, що вже мають його, ВАТ запроваджений в Росії й Україні. Здається, ревниві до будь-яких питань національної відокремленості парламенти ладні поступитися принципами заради впровадження ВАТ. Відмінності в устрої податкових систем різних країн, зумовлені історичними, соціальними, політичними факторами, відступають перед раціональною ідеєю ефективного податку, який найбільш відповідає засадам суспільної гармонії.

Погодившись на запровадження ВАТ, фіскальне самоствердження націй знаходить вихід у збереженні відмінностей у самій конституції ВАТ на внутрішньому, національному рівні. Зберігають свій вплив і регіональні уподобання та інтереси. Отже, прагнення до несхожості ще не переборене ні в міжнародному, ні навіть у внутрішньодержавному масштабі.

Протягом тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків - специфічних та універсальних акцизів у податкових доходах держави невпинно зменшувалась.

Середній показник по країнах ОЕСР знизився з 33,7 % у 1965 році до 27,6 % у 1990 році, у країнах ЄС - з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН - з 31,1% до 23,4% ; у Канаді - з 35,3% до 26,0% ; в Італії - 36,6% до 23,1% й навіть у Франції - країні, де історично традиційно перевага віддавалась непрямим податкам, - з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома головними причинами :

- по-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування ;

- по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку.

В країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стають масовими.

Найшвидшими темпами скорочувалась частка акцизів у загальній сумі податків в Японії - з 33,1% у 1955 році до 12,0% у 1990 році, що спричинене значним підвищенням частки податків на соціальне страхування. По суті за ці роки в Японії сформувалася нова система соціального страхування, що внесло зміни у співвідношення різних форм податків.

В Італії питома вага акцизів знизилася з 43,7% у 1955 році до 23,1% у 1990 році внаслідок розвитку соціального страхування та податкової реформи, відповідно до якої сталося зниження непрямих і підвищення прямих податків. Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.

Найвища питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять основу оподаткування. В цьому плані їх випереджують інші країни цієї групи - Ірландія (42,1%), Греція - 38,9%.

Державний фіск завжди прагнув до універсальних податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів, постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце, серед усіх непрямих податків, акциз в універсальній формі. Його перевага у тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж ; окрім того досить широко він застосовується у сфері послуг.

Найвищі темпи росту універсального акцизу за період, що розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які пізніше ніж решта приєдналися до ЄС : Данія, Ірландія, Греція.

У більшій частині країн ОЄСР універсальний акциз стягується у формі ПДВ. Наприкінці 80-х років його ставка досягала 25% в Ірландії;

22% - в Данії; 20,2% у Норвегії, Австралії; 19% у Бельгії; 18,6% у Франції;

18% в Італії та Греції; 15% у Великобританії; 14% уФРН; 12% в Іспанії. У 1991 році ставка податку Великобританії сягнула 17,5% , але у Франції вона була скасована щодо нафтопродуктів на два роки, а максимальна ставка зменшена з 25% до 22% на автомобілі, хутряні вироби та коштовності.

У Данії, Норвегії, Швеції та Великобританії була встановлена єдина ставка податку, в Австрії, Бельгії, ФРН, Ірландії, Італії, Франції - декілька ставок (залежно від товарних груп). Наприклад, у Франції, крім основної (нормальної) ставки -18,6% були введені мінімальні ставки - 5,6% та 7% для товарів і послуг першої необхідності й максимальна ставка - 33,3% для промислових товарів (відеокасети, фото- й кінокамери, відеомагнітофони й інше), а також деякі предмети розкоші.

У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у доходах державного бюджету зменшується, У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з 66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1986 році при зменшенні їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.