Сторінка
3

Роль податку на додану вартість в державному бюджеті

Еластичність окремого податку визначається, по-перше, еластичністю об¢єкта оподаткування щодо ВВП; по-друге, видом податкових ставок: фіксовані ставки зменшують еластичність надходжень від відповідного податку, в той час як процентні ставки призводять до її збільшення.

Недоліком податку на додану вартість є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребує чіткого визначення об¢єкта оподаткування — добавленої вартості. Вона є часткою нової вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові:

1. Вартість матеріалів чи сировини, а також послуг виробничого характеру, що відносять на собівартість;

2. Заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;

3. Прибуток.

Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в нову вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата та прибуток є тими частинами нової вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю.

Обчислити її обсяг можна двома методами:

перший — від повної вартості відраховується вартість сировини, матеріалів, послуг виробничого характеру;

другий — скласти величини заробітної плати та прибутку.

Найзручнішим і найпоширенішим є перший метод, він і застосовується в Україні.

Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникати подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах виробництвах в реалізації.

Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суми ПДВ можна вираховувати в чотири способи, залежно від того. як застосовується ставка до об¢єкта оподаткування:

é заробітна плата

1. ставка х ê х

ë прибуток

2. ставка х заробітна плата

+

ставка х прибуток

é виручка від реалізації

3. ставка х ê -

ë матеріальні затрати

4. ставка х виручка від реалізації

-

ставка х матеріальні затрати

Четвертий метод обчислення ПДВ дістав назву податкового кредиту, або метод розрахунків-фактур. Саме він свого часу був прийнятий країнами Євро Союзу при запровадженні ПДВ, і зараз найпоширеніший у практиці оподаткуванні.

Для обчислення ПДВ може застосовуватись як одна так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, що полегшить контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів, що зумовлюються соціально-політичними чинниками. В Україні відповідно до Закону України “Про податок на добавлену вартість об¢єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків. а також податок обчислюється за нульовою ставкою.

Ставка 20% застосовується при включенні ПДВ до ціни реалізованих товарів, робіт, послуг.

Для обчислення ПДВ до обороту, що включає у себе суму цього податку. застосовується коефіцієнт 0,1667 (20%/120%).

Основні елементи ПДВ, які стягуються в Україні, зображені на структурно-логічній схемі ПДВ (Додаток 1.1).

1.2. Платники податку на додану вартість та об¢єкти оподаткування.

Платники податку на додану вартість

Платниками ПДВ являються як резиденти так і нерезиденти; фізичні і юридичні особи; тобто — це всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

До фізичних осіб – платників ПДВ — відносяться громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством або ввозять (пересилають) товари на митну територію України.

До юридичних осіб - платників ПДВ — відносяться створені згідно законодавства України:

- прибуткові підприємства і організації;

- неприбуткові підприємства і організації;

- філії, відділення, відокремлені підрозділи підприємств і організацій;

- інші суб¢єкти підприємницької діяльності, а також створені згідно законодавства інших держав:

- міжнародні неурядові організації та міжнародні об¢єднання;

- іноземні юридичні особи, їх філії та представництва, які мають розрахунковий рахунок в установах банків України та здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Згідно статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. платником податку являється особа, яка згідно з цим Законом зобов¢язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. платниками податку є:

- особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством;