Сторінка
2
Абсолютна сума бюджетного дефіциту визначатиме розмір «потреб у запозиченнях», тому цей показник можна визначити через чисті запозичення:
Особливої уваги потребують скориговані показники традиційно розрахованого бюджетного дефіциту.
1. Бюджетний дефіцит без урахування у складі доходів субсидій і грантів. Особливо корисний його розрахунок щодо окремих видів бюджетів (а не консолідованих), оскільки він показує, який обсяг запланованих бюджетних видатків не покривається «власними» доходами уряду. Інакше кажучи, з доходів бюджету «усуваються» ті статті, які пов'язані з неборговими надходженнями від інших бюджетів, іноземних урядів і міжнародних валютно-фінансових організацій.
2. Бюджетний дефіцит без урахування приватизаційних та інших надходжень разового характеру. Відображає, у який спосіб звичайні, постійні доходи бюджету здатні покрити заплановані в бюджеті видатки.
3. Бюджетний дефіцит, визначений з урахуванням у складі видатків платежів бюджету з погашення державного боргу. Показує, наскільки всі виплати, які здійснюються з бюджету, покриваються його доходами.
4. Віднесення всіх операцій з фінансовими активами/зобов'язаннями (а не тільки тих, які стосуються управління ліквідністю бюджету) до статей фінансування бюджету. Такий підхід до обліку грошових операцій застосовується, зокрема, в Системі національних рахунків (СНР). Запропонований розрахунок варто виконувати, щоб забезпечити зіставність показників, визначених на підставі інформації з різних облікових систем.
5. Оскільки бюджетний облік у більшості країн базується на касовому методі, то в традиційному показнику бюджетного дефіциту будуть ураховані тільки ті бюджетні операції, щодо яких уже проведені грошові виплати, а затримка виконання зобов'язань як з боку бюджету, так і перед бюджетом не знайде адекватного відображення в ньому. Особливого значення це питання набуло у зв'язку з борговими проблемами, коли уряди почали активно застосовувати реструктуризацію державного боргу і затримувати платежі з його обслуговування. Тому доцільно розраховувати два показники бюджетного дефіциту, визначені як на касовій основі, так і на основі методу нарахувань.
Запропонований підхід є важливою аналітичною основою для аналізу результатів вжитих заходів з реструктуризації державного боргу. Крім того, наведену методику розрахунку показників бюджетного дефіциту можна доповнити, поширивши коригування не тільки на неплатежі з обслуговування державного боргу, а й на всі інші статті видатків, які вчасно не виконуються.
6. Первинний дефіцит бюджету розраховується шляхом зменшення дефіциту, розрахованого традиційним способом, на суму процентних платежів з обслуговування державного боргу:
Розрахунок первинного дефіциту має велике значення, коли перед бюджетом стоїть завдання з розроблення заходів щодо скорочення державного боргу. Такий показник дає змогу визначити, наскільки нинішня розбалансованість викликана потребою обслуговувати раніше накопичені борги. Інакше кажучи, існує можливість розрахувати розмір впливу минулих бюджетних операцій на теперішній стан співвідношення його доходів і видатків.
Можна зробити висновок, що різні підходи до визначення бюджетного дефіциту відповідають різним аналітичним завданням. «Універсального» показника дефіциту не існує, а для адекватної оцінки стану бюджету і податково-бюджетної політики необхідно розраховувати цілий ряд показників дефіциту.
З метою покриття бюджетного дефіциту і досягнення балансу між надходженнями до бюджету і платежами з нього встановлюються джерела його фінансування. При цьому прийняття рішень щодо зміни обсягів доходів, у тому числі зміна ставок оподаткування, а також у сфері бюджетних видатків (зміна їх обсягів) ведуть до зменшення або ж збільшення від'ємного сальдо бюджету, а не фінансують його. Дефіцит, який виявляється при вже заданих обсягах і структурі бюджетних доходів і видатків, визначатиме розмір необхідних джерел його фінансування. У зв'язку з цим усі бюджетні операції можна поділити на дві групи:
• операції, які визначають розмір дефіциту бюджету, впливають на нього (викликають дефіцит або зменшують його);
• операції, які фінансують дефіцит.
В основі розмежування фінансування бюджетного дефіциту і шляхів його скорочення лежить розрізнення бюджетних доходів і надходжень, а також бюджетних видатків і витрат, що є загальноприйнятим у західній практиці. Існують різні підходи до визначення того, які саме бюджетні надходження є джерелом фінансування. Традиційно для цього використовують «критерій заборгованості»: якщо одержання фінансових ресурсів супроводжується появою вимоги щодо їх повернення, що відбувається при кредитних відносинах, тоді вони не вважаються бюджетними доходами, а належать до джерел фінансування1. У фінансовому плані (бюджеті) фінансування записується окремо — «нижче лінії», яка розмежовує доходи і фінансування. При розрахунку дефіциту операції з фінансування відображаються на чистій основі, тобто за вирахуванням сум, які спрямовані на погашення державного боргу.
Склад джерел фінансування дефіциту визначено у бюджетній класифікації. До них звичайно належать внутрішні і зовнішні запозичення та грошово-кредитна емісія. Але у зв'язку з тим, що в розвинених країнах взаємовідносини між центральними банками і урядами набули такого розвитку, що перші є реально незалежними органами, грошово-кредитна емісія часто розглядається не як функція уряду, а як функція органів грошово-кредитного регулювання (центрального банку). Фактично це виводить надходження від грошово-кредитної емісії з безпосереднього підпорядкування бюджету. Бюджетні надходження пов'язані з нею через операції запозичення. Інша ситуація складається в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою, де непоодинокими є випадки прямого фінансування бюджету з боку центральних банків. Крім того, уряд може «передавати» у прихованій формі частину своїх бюджетних доходів і видатків центральним банкам. Наприклад, центральні банки можуть надавати за деякими державними програмами кредити на пільгових умовах за рахунок своїх резервів. Операції такого роду повинні відкрито відображатися в бюджеті у складі видатків, а отже, і позначатися на розмірі бюджетного дефіциту. Якщо цього не відбувається, тоді показник дефіциту буде заниженим, а центральний банк виявиться задіяним у квазібюджетній діяльності (це діяльність, пов'язана з виконанням операцій, які аналогічні по суті стягненню податків або ж наданню субсидій, але які не відображаються в бюджеті, а здійснюються за рахунок інших суб'єктів, переважно центрального банку). Завдяки квазібюджетним операціям уряд має можливість знизити у прихованій формі свої потреби у запозиченнях.
Завантажити реферат