Сторінка
1

Валютний курс у системі міжнародних кредитно-розрахункових та валютних операцій

1. Суть та поняття валютного курсу.

2. Котирування валют.

3. Етапи розвитку валютного курсу

4. Фактори впливу на валютний курс.

5. Методика визначення валютних курсів. Фіксований та плаваючий валютні курси.

1. Суть та поняття валютного курсу.

У міжнародній системі розрахунків немає якогось єдиного платіжного засобу. Тому для міжнародних валют склалися певні мінові відношення.

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Використовується валютний курс при купівлі і продажу валюти у зв'язку з експортом товарів чи послуг, надходженням у країну капіталів, доходів і кредитів, наданням кредитів іншим країнам, вивозі за кордон капіталів та прибутків, інших доходів тощо.

Таблиця №1

Класифікація валют

2. Котирування валют.

Курс національної валюти до іноземної визначається і встановлюється через валютне котирування.

Валютне котирування — це встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що склалася. Котирування валют здійснюють державні (національні) або найбільші комерційні банки.

Котирування іноземних валют, як правило, відбувається по відношенню до долара США, євро і деяких інших валют.

Котирування дається завжди з точністю до чотирьох знаків після коми.

Наприклад, (станом на 15 листопада 1996 р.):

Нью-Йорк на Лондон 1 £ = 1,538$ США.

При визначенні курсу деяких валют у зв'язку з їх малим масштабом цін (японська ієна) за основу приймалося 100 чи 1000 одиниць.

1 UКР =245,02 JPY.

У більшості країн використовують метод прямого котирування іноземної валюти, коли за умовну одиницю приймається одиниця іноземної валюти і до неї прирівнюється певна кількість національних грошових одиниць або їх часток.

При непрямому (зворотному) котируванні, який традиційно використовується Великобританією та деякими державами — колишніми її колоніями, за умовну одиницю береться одиниця національної валюти і до неї прирівнюється певна кількість одиниць (або часток) іноземної валюти.

При котируванні валют розрізняють поняття "база котирування" (базова валюта) та "валюта котирування". Базовою є валюта, відносно якої котируються інші валюти. Як правило, базовою може бути валюта, визнана в усьому світі. Валютою котирування є валюта, що котирується. Однак інколи з історичних причин базовою валютою стає дрібніша валюта порівняно з валютою, що котирується. Наприклад, австралійський і новозеландський долари є базовими при котируванні долара США незважаючи на те, що останній має більш високу вартість.

Оцінюючи тенденції руху валютних курсів, обов'язково слід враховувати методи котирування валют, які при цьому використовуються.

При котируванні валют наводяться курси, за якими банки даної країни купують іноземну валюту (курс покупця — bid rate — BR), а також курси, за якими ці банки продають іноземну валюту (курс продавця — ask rate,offer — AR). Курс продавця завжди вищий від курсу покупця, за винятком валютного ринку Лондона, де використовується непряме котирування і тому курс продавця валюти нижчий від курсу покупця. Різниця між курсами продавців і покупців становить прибуток банку, який здійснює ці операції. Цей прибуток як різницю між двома певними показниками (ціною продавця і ціною покупця) називають маржею (спредом).

Розраховують як абсолютну (AR — BR), так і відносну маржу (спред):