Сторінка
2

Аналіз формування надходження доходів та видатків зведеного бюджету

Проблеми України в галузі побудови податкової системи насамперед пов'язані саме з відсутністю чіткої економічної доктрини, визначеної виходячи з тієї чи іншої економічної теорії. Це не дає змоги проводити чітку стратегічну лінію, призводить до нестабільності податкової політики, що, у свою чергу, негативно впливає на стан економіки.

Для сучасної податкової системи різних країн характерним є великий зріст внесків у фонд соціального страхування, який за темпами випереджає як прямі, так і непрямі податки, що пояснюється з одного боку, підвищенням ставок внесків і поширенням кількості платників, а з іншого – поширенням соціальної діяльності держави. Внески на соціальне страхування у Німеччині, Франції, Італії складають більш 30% від всіх податкових надходжень.

У цілому податкова структура багатьох країн з ринковою економікою така: 37,4% складають податки на прибуток, 34,3% - непрямі податки, 22,2% - внески у фонд соціального страхування, 9,1% - інші податки.

Молода Українська держава розпочала створення власної податкової системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і безліч інших чинників. У зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися. Водночас слід підкреслити, що форми оподаткування стають дедалі уніфікованішими. Існує ряд основних податків, які дістали загальносвітове визначення, хоча механізм їх справляння може суттєво різнитися в конкретних країнах. До них належать такі форми непрямого оподаткування, як податок на добавлену вартість й індивідуальні (специфічні) акцизи, а також основні прямі податки - прибутковий податок із доходів юридичних і фізичних осіб.

Державна податкова служба була створена постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.1990 року у системі Міністерства фінансів.

Створення податкової служби було зумовлене тим, що Україна стала на шлях ринкових перетворень ; стали запроваджуватись приватна власність, комерціалізація торгівлі, розпочався розвиток підприємницької діяльності. Це зумовило збільшення кількості підприємців і платників податків у 3 рази. Отож виникла потреба збільшити майже вдвічі й кількість податківців – до 12000 працівників.

Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (податки, інші платежі), (додаток 2);

внесення у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно із Законом України “Про державну податкову службу в Україні”[1], Державна податкова адміністрація здійснює такі функції:

- виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із:

здісненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових книг;

обліку платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

- затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

- роз’яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих і інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи;

- подає органам ДПС методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

- розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок;

- подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших зборів;

- надає фізичним особам – платникам податків та інших обов’язкових платежів ідентифікаційні номери і надсилає до ДПІ за місцем проживання фізичної особи;

- прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

- забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та контроль над їх застосуванням;

- вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

- організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах ДПС.

На сучасному етапі система оподаткування в Україні представляє собою сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет, і внесків у недержавні цільові фонди, що стягуються у встановленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ. За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система (введення податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на добавлену вартість ).

1. Аналіз надходжень та видатків основних платежів до місцевих бюджетів за січень-червень 2001 року.

Місцеві податки і збори – їх порядок сплати встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей, який встановлюється обласними Радами народних депутатів [11].