Сторінка
8

Фінанси акціонерних товариств

Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає на запитання про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб'єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.

Однак на АТЗТ "Стальсервіс" за 2000 рік загальна сума фінансових ресурсів зменшилась на 276,8 тис. грн. (додаток 5). Це зменшення відбулося внаслідок зменшення суми залученого капіталу (кредиторської заборгованості).

Зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), потребує аналізу того, за рахунок яких факторів це відбулося. Серед причин цього зменшення найважливіші такі:

збитки від реалізації продукції і від позареалізаційних операцій;

нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі невіднесення їх на винних;

витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди;

зменшення суми короткотермінових і довготермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів.

Фінансова стійкість підприємства не може забезпечуватися за нераціонального використання фонду основних коштів і фонду оборотних коштів. При аналізі цього питання треба виходити з того, що підприємству не досить визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між цими фондами: важливо забезпечити, щоб основні та оборотні кошти вкладалися у відповідні активи з найбільшою віддачею.

Про нераціональне використання фонду основних коштів свідчать:

неоптимальне з точки зору кінцевих результатів діяльності співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів (передусім стійка тенденція до зниження питомої ваги активної частини);

наявність невстановленого протягом тривалого часу устаткування;

зниження коефіцієнтів змінності роботи устаткування (що, як правило, свідчить про наявність зайвого устаткування);

витрати на реконструкцію та модернізацію основних засобів при низьких показниках ефективності проектів або зовсім без розрахунків їх ефективності;

наявність на балансі підприємств залишків незавершених капітальних вкладень з простроченими термінами введення в експлуатацію.

Нераціональне використання оборотних коштів найчастіше виражається у:

систематичному накопиченні понаднормативних залишків виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Якщо ці залишки створені не за рахунок банківських кредитів, фінансовий стан підприємства тяжкий, бо на покриття цих запасів воно втягує або кошти, призначені на інші цілі (з фонду основних коштів), або не виконує своїх фінансових зобов'язань перед кредиторами, що загрожує банкрутством;

зростанні дебіторської заборгованості всіх видів, насамперед заборгованості покупців за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Залучення у господарський оборот позикового капіталу у вигляді банківських кредитів та інших позичок є нормальним явищем фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва.

Поділ загальної суми фінансових ресурсів підприємств на власні й залучені, тобто питома вага позикового капіталу у всьому капіталі, який використовується, залежить від безлічі факторів, таких, наприклад, як галузь діяльності підприємства, рівень сезонності, тактичні і стратегічні завдання, які стоять перед підприємством на тому чи іншому етапі його розвитку, ступінь довіри до підприємства з боку банків, інших кредиторів. За всіх умов підприємство повинне дбати про певний рівень своєї фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в такому разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобов'язання власними коштами. Показником, який характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової "автономії"), є коефіцієнт, який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. Він визначається так [12]:

Кфнз=Квл/К, (2.5)

де Кфнз - коефіцієнт фінансової незалежності підприємства;

Квл - сума власних основних і оборотних коштів;

К - весь капітал (власний і залучений).

В аналізі використовується також показник, який характеризує питому вагу залученого капіталу у загальній сумі власних і позикових коштів підприємства (коефіцієнт фінансової напруги - Кфн) [12]:.

Кфн=Кзал/К, (2.6)

де Кзал - позиковий капітал у складі фінансових ресурсів підприємства.

Якщо показник Кфнз падає нижче значення 0,5, а показник Кфн відповідно перевищує значення 0,5, фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна.

У таблиці 2.2 наведено розрахунок показників фінансової незалежності підприємства, а саме коефіцієнт фінансової незалежності підприємстватакоефіцієнт фінансової напруги.

Таблиця 2.2.

Розрахунок показників фінансової незалежності АТЗТ Стальсервіс"

Дані таблиці 2.2 дозволяють зробити висновок про покращення стану фінансової незалежності АТЗТ "Стальсервіс" на початок 2002 року у порівнянні з початком 2001 року. Про це свідчить як збільшення коефіцієнту фінансової незалежності на 6%, так і зниження коефіцієнту фінансової напругитакож на 6%. Наведені вище розрахунки дають змогу охарактеризувати фінансову стійкість АТЗТ "Стальсервіс" як добру.

Отже, фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) - як власними, так і позиковими.

2.2.Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність. Під терміном "ліквідність" прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами і державою. Необхідність аналізу стану ліквідності підприємств у ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.