Сторінка
15
Практика країн із розвиненим акціонерним капіталом дає змогу зробити висновок, що за рахунок випуску акцій фінансується відповідно невелика частка капітальних вкладень (у США майже 7,5%, у Японії лише 0,7%, у континентальних європейських країнах у середньому не перевищує 5% від усіх інвестицій). Ринок акцій у цілому має більше значення з точки зору переливу капіталу із галузі в галузь і перерозподілу національного багатства в економіці, ніж із точки зору накопичення капіталу. Особливо важливе значення в економічно розвинених країнах має повторний випуск акцій. У різні роки в різних країнах співвідношення між цими видами емісій значно відрізняються. Але в цілому у країнах із найрозвиненішими ринками акцій (англосаксонські країни), як правило, обсяг вторинних емісій перевищує обсяг вторинних.
В Україні сьогодні налічується до 35млн. Власників акцій приватизованих підприємств. Отже відродження акціонерного підприємництва вважається однією з необхідних умов переведення економіки на шлях цивілізованого, перевіреного історичним досвідом розвитку. Ні макроекономічні, ні різноманітні валютно-фінансові та інші заходи не зможуть позитивно вплинути на економічні процеси в країні. Вони наберуть сили тільки тоді, коли держава реально стимулюватиме
власне підприємництво, яке веде ефективну господарську діяльність.
Проте незалежній Україні у спадок від планово-адміністративної економіки залишилася деформована структура народного господарства, в якій існувало і досі існує два основних сектори: перший, що створює матеріальні та фінансові цінності, і другий, що знищує їх. Хоч як це парадоксально, на сьогодні переважає другий, який держава стимулює і далі й централізовано надає йому фінансову допомогу. Це одна із причин скорочення обсягів ВВП (у 2001 році порівняно з 2000 роком він скоротився на 1,7%) та стрімких темпів зростання як внутрішнього, так і зовнішнього державного боргу. В наступному тенденція збереглася, зокрема економісти Заходу прогнозували спад обсягу ВВП від 3 до 4%, хоч уряд прогнозував 1%.
Що стосується зовнішньої заборгованості, то урядом схвалено проект закону, в якому межа зовнішніх запозичень на 2001 рік, що залучаються безпосередньо державою чи під державні гарантії, не повинна перевищувати 2 558,74млн.дол Отже, зовнішній борг може вирости ще на 2,5млрд.дол і становитиме 14 млрд. Водночас законодавчо закріплені доходи державного бюджету на 2001 рік становили 23,9 млрд.грн (близько 6 млрд.дол ). Така ситуація негативно може вплинути на фінансовий бік діяльності акціонерних товариств тому, що значні кредитні ресурси будуть спрямовані на обслуговування зовнішнього боргу.
Отже, назріла необхідність термінового перегляду ефективності використання запозичених коштів, пошуку нових внутрішніх джерел фінансування економіки.
Інша проблема, що її необхідно розв’язати, – це структурна перебудова економіки, яка вважається реальним кроком до ринку і яку рекомендують провести міжнародні фінансово-кредитні організації. Зокрема, розширене фінансування України Міжнародним валютним фондом за програмою IFF, яке почалося в2000 році й розраховане на три роки, в сумі близько 2,5млрд.дол. зобов’язує нашу країну спрямувати ці кошти на структурну перебудову.
Пріоритети структурної перебудови визначили в програмі уряду “Україна –
2010”. Проте, в цій програмі зазначені тільки загальні напрями, не підкріплені ні джерелами фінансування, ні будь-якими розрахунками.
На наш погляд, для забезпечення ефективної структурної перебудови необхідно прискорити темпи приватизації, що дасть змогу залучити у виробництво додатковий капітал, необхідний для розширення господарської діяльності. Більшість інвесторів, як національних, так і іноземних, зацікавлених у придбанні акцій наших флагманів економіки, які поки-що перебувають у власності держави, не даючи ніякого прибутку.
Вартість державних активів в акціях, паях, частках становить понад 9млрд.грн., при цьому понад 80% статутних фондів не проіндексовано. У 1999 році за результатами роботи цих підприємств держава отримала менше ніж 0,25% дивідендів на свої корпоративні права. А от мобілізація коштів через акції була б джерелом додаткового фінансування економіки. Загальновідомо, що акціонування дає можливість подолати обмеженість власних і позичених коштів для значних капітальних вкладів, а також для їх спрямування в найприбутковіші та найперспективніші галузі. Це і є реальним ринковим механізмом регулювання процесів суспільного виробництва. Перетворення частки заощаджень населення в акції допоможе стримуванню інфляції, оскільки зменшиться тиск грошової маси на валютний ринок, ринок товарів і послуг, він переміститься на ринок недержавних цінних паперів (оскільки державні цінні папери себе скомпрометували, викликавши фінансову кризу в 2000 році).
Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняними підприємцями.
Важливим при інвестуванні в акціонерне товариство є той факт, що до валових доходів емітента, який є об’єктом оподаткування відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, не включаються суми коштів або вартість майна, котрі надходять платникові податків (емітенту) як прямі інвестиції або реінвестиції у корпоративні права. Прямою інвестицією згідно з цим законом є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права емітовані такою юридичною особою. Отже, практично прямі інвестиції не підлягають оподаткуванню, що є додатковим стимулом вкладання коштів у акції суб’єктів господарювання. Водночас просто інвестиція у вигляді внесення коштів на розрахунковий рахунок підприємства невигідна, оскільки відразу оподатковується ПДВ – 20% і податком на прибуток 30%. І хоч як видно, такі інвестиції досить часто вимагаються при виконанні інвестиційних зобов’язань, які ще називають поповненням обігових коштів підприємства. Хоч акціонерне товариство може використати й запозичені кошти, проте підсумкові втрати на податках залишаються подібними.