Сторінка
5

Фінансовий ринок України

ОВДП продовжували залишатися найбільш надійним і дохідним інструментом фондового ринку України й у 1996-97 р. Стратегія поводження комерційних банків, основних покупців ОВДП, полягала в прагненні купити якнайбільше облігацій при первинному розміщенні, оскільки прибутковість цих інструментів дозволяла дістати прибуток набагато більш високу в порівнянні з іншими активними операціями при мінімумі ризику. В міру стабілізації ринку маржа посередників падала з 5% у 1996 р. до 0,5% наприкінці 1997 р.

7. Види тактики на ринку ОВДП і ОДВП.

Політика Мінфіну України по зниженню прибутковості ОВДП у цьому інтервалі часу аж до світової фінансової кризи, що розразилась 28 жовтня 1997 р., змусила комерційні банки удосконалювати інвестиційну стратегію і тактику. У число найбільше часто застосовуваних способів ведення портфеля ОВДП входить тактика проходження кривої прибутковості («жадібна тактика»), суть якої полягає в послідовному вкладенні засобів у випуск ОВДП із найбільшою прибутковістю. До недоліків цієї тактики варто віднести відсутність хеджирування — страхування від майбутніх ризиків шляхом ускладнення структури портфеля. Цю тактику можна вважати пасивної, оскільки при її використанні не потрібно великої прогнозно-аналітичної роботи з можливої зміни прибутковості.

Навпроти, при використанні тактики максимальної розрахункової прибутковості обов'язкове складання експертами прогнозу змін дисконтних ставок («рішуча тактика»). Застосовуючи таку активну тактику, інвестор вкладає всі засоби в цінні папери одного сорту, що забезпечують максимальну розрахункову прибутковість на період керування. У цьому випадку хеджирування також не застосовується, оскільки вважається, що для однорідних цінних паперів воно не ефективно.

Для структурованого портфеля облігацій, що, як правило, створюється в розрахунку на невизначену зміну ставок у майбутньому і гарантує оптимальну прибутковість при всіх нерадикальних змінах, використовується тактика «імунізації» портфеля, що припускає застосування хеджирування. Такого роду портфель компенсує зменшення прибутковості одних цінних паперів збільшенням прибутковості інших.

Найбільш універсальної і також орієнтованої на використання хеджирування є тактика змішаних ризиків («завбачлива тактика»), що припускає визначення оптимальної структуризації і диверсифікованості портфеля шляхом прогнозу можливої зміни дисконтної ставки і математичних розрахунків оптимального портфеля.

Оборот на ринку ОВДП складав у 1997 р. більш 80% усього ринку цінних паперів України (див. табл. 10.3, 10.4, 10.5). Однак ситуація на ринку ОВДП через потрясіння, що відбуваються на світовому фінансовому ринку, залишалася невизначеною, малопередбачуваною. Періодами, коли Мінфіну з метою одержання позитивного сальдо необхідно було застосовувати титанічні зусилля, первинні аукціони ОВДП проводилися практично щодня. По частоті їхнього проведення Україна упевнено вийшла на перше місце у світі. Наприкінці 1997 р. був зафіксований 578-й аукціон НБУ по розміщенню ОВДП, а всього за цей рік відбулося 496 аукціонів. Середній термін звертання ОВДП випуску 1997 р. (з обліком СОВДП) склав 309 днів при середній номінальній ставці розміщення — 33,25% річних, середньої ефективної ставки — 34,36% річних. На жаль, кількість аукціонів не переросло в якість, і по обсягах приваблюваних засобів Україна поки залишається наприкінці списку позичальників капіталу. І проте, облігації ОВДП якоюсь мірою стали рятівною соломиною для наповнення бюджету країни.

Слід зазначити, що Україна, на жаль, спізнилася з виходом на міжнародні ринки зі своїми державними цінними паперами. Її випередили не тільки Естонія, Росія, Казахстан, але навіть відділові міста Росії. Розмови про випуск облігацій державної зовнішньої позики (ОДВП) велися три роки, і лише наприкінці 1997 р. перша така позика разом із поруч американських і німецьких банків був випущений. А до цієї пори роль ОДВП виконували українські ОВДП, але з вітчизняним рівнем прибутковості, значно перевищуючі міжнародні стандарти. Так, по ряду погашених наприкінці 1997 р. цінних паперів валютна прибутковість перевищувала 60%, що в порівнянні із середньоєвропейськими 9-11% неприпустимо. Це з'явилося свого роду розплатою України за відсутність реальних реформ і інфляцію, корупцію і часту зміну уряду, що на міжнародній банківській мові визначається словами — підвищений світовий ризик.

Боляче бив по іміджі України і той факт, що до кінця 1997 р. був відсутній кредитний рейтинг країн. Кризова економічна обстановка привела до відсутності усередині України дешевих і довгострокових засобів. Відомо, що лише з виходом на зовнішні ринки країна в стані подовжити термін і здешевіти вартість позик.

Доти, поки не будуть здійснені зовнішні позики чи притягнуті значні кредити, ситуація на ринку ОВДП буде недостатньо стабільною. Безумовно, на підвищення стабільності цього ринку сприятливо впливало оголошення урядом параметрів валютного коридору на другу половину 1997 р. у межах 1,7— 1,9 грн за 1 дол. США, що, на жаль, не став панацеєю від нестабільності на ринку цінних паперів, оскільки недостатньо враховував умови інфляційної економіки України. У січні 1998 р. курсовий коридор був переглянутий Урядом і НБУ і на весь 1998 р. уведений новий розширений— 1,8 .2,25 грн за 1 дол. США. Однак для України більш прийнятний інший вид коридору, що застосовувався в країнах з подібною економікою, а саме «похилий коридор».

8. Виникнення вторинного ринку ЦП

З поглибленням приватизаційного процесу в Україні почався також розвиток операцій на вторинному ринку, головною метою якого є забезпечення торгівлі акціями приватизованих українських підприємств і ОДВП на сучасному рівні. Рік 1998, що дав додатковий якісний поштовх приватизації (перехід до грошової приватизації), сприяв виникненню одного з найбільших у Європі фондових ринків. На цьому етапі поки лише створюється методологія торгівлі на вторинному ринку, що могла б забезпечити ліквідність як для малого числа великих компаній, по акціях яких ведеться активна торгівля, так і для широкої групи підприємств, акції яких продаються нерегулярно. У 1998 р. настав етап впровадження інституту електронного позабіржового ринку, тому що фондові дилери уже висловили свою перевагу веденню торгів зі своїх офісів, а не на біржовій площадці. У чималому ступені завдяки їхнім зусиллям 25.02.96 в Україні виникла Асоціація «Позабіржова фондова торгова система» (ПФТС), що забезпечила створення національної електронної системи. Уже з 05.07.96 ПФТС приступила до торгівлі цінними паперами в режимі реального часу на базі програмного забезпечення корпорації США. Багатофункціональна система ПФТС розроблена для забезпечення діяльності брокерів, дилерів і маркетмейкерів по розміщенню фінансових інструментів із залученням власних і позикових засобів. На початку 1998 р. система була встановлена на робочих місцях 200 торговців цінними паперами, у числі яких лише 1/5 складали банки, а інші — позабанківські фінансові організації, розташовані в різних регіонах України.