Сторінка
1

Основні тенденції формування видаткової частини місцевих бюджетів

У сучасних умовах реалізація законодавчо закріпленого права кожного адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою та соціальною сферою на своїй території та відносною самостійністю в їх управлінні. Тому саме місцевим бюджетам як основній фінансовій базі органів місцевого належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави.

Сьогодні досить гостро постає проблема вироблення дійового механізму, який би забезпечив підвищення ефективності та раціональності використання видаткової частини місцевих бюджетів, цільове її спрямування. Запорукою цього є удосконалення системи планування видатків місцевих бюджетів та контролю за їх використанням.

Питанням фінансування місцевих бюджетів, аналізу світового досвіду та особливостей фінансових відносин на місцевому рівні в Україні присвячено цілу низку праць вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків. Слід зазначити, що над сутністю та проблемами реформування місцевих бюджетів працює доволі широке коло українських вчених, зокрема С.А. Буковинський, О.Д. Василик, С.Ю. Колодій, В.І. Кравченко, І.О. Луніна, К.В. Павлюк, І.В. Розпутенко, С.В. Слухай, І.Я. Чугунов, С.І. Юрій, О.П. Кириленко та інші.

Метою статті є визначення основних тенденцій формування видаткової частини місцевого бюджету м. Вінниці протягом 2004-2007 років, а також виявлення проблем в видатковій частині бюджету та висунуто пропозиції щодо вирішення проблеми.

Планування і фінансування видатків бюджету м. Вінниці здійснюється за кошторисним методом, який передбачає визначення вартості ресурсів, потрібних для діяльності, утримання і функціонування отримувачів бюджетних коштів та їх головних розпорядників. Планові величини доходів і видатків визначаються за результатами проведення аналітичних розрахунків і відображаються у плановому документі – кошторисі. [2]

Активна роль держави в економічному житті суспільства, здійсненні соціальних перетворень зумовлює різноманітність конкретних видів бюджетних видатків, які можуть мати кількісну і якісну характеристики. Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, кількісна – їх величину.

Проаналізувавши видаткову частину бюджету м. Вінниці за 2004-2007 роки можна виявити такі тенденції:

1. Обсяг видатків місцевого бюджету стабільно зростає. Темп зростання видатків за період 2004-2007рр. становив 61,8%, 2005-2007 – 48,3%, 2006-2007 – 27,1%. Зростання затверджених показників видатків з кожним роком протягом 2004-2007 рр. відбувається в результаті підвищення вартості життя в країні: підвищення мінімальної зарплати декілька разів на рік; зростання цін на продукти харчування, медикаменти, паливо; зростання тарифів на комунальні послуги; зростання кількості мережі бюджетних установ тощо. Зростання уточнених показників видатків відбувається переважно за рахунок надання субвенцій з бюджетів вищих рівнів та за рахунок уточнення надпланових залишків на 1 січня поточного року.

2. Виконання видатків місцевих бюджетів становить 98-100%. Це означає, що планування видатків бюджету м. Вінниці є раціональним і достовірно відображає потреби бюджетних установ міста.

3. Найбільшу питому вагу серед усіх галузей бюджету має освіта – 25,5%, 27,1%, 26,0%, 23,7% від усього уточненого плану відповідно у 2004, 2005, 2006 та 2007 рр. Друге місце за величиною питомої ваги серед усіх галузей бюджету належить видаткам на охорону здоров’я, які становлять 20,5%, 20,1%, 18,8%, 18,1% відповідно у 2004, 2005, 2006, 2007 роках. Третє місце займають видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, які становлять 18,1%, 13,7%, 14,6%, 21,2% відповідно у 2004, 2005, 2006, 2007 роках.

Таким чином, соціальна сфера залишається в Україні пріоритетним напрямком фінансування упродовж років. В останні роки переважна частина видатків соціального спрямування передана для забезпечення до місцевих бюджетів.

Для забезпечення ефективності видатків бюджету фінансова політика передбачає вирішення ряду питань. Основними проблемами видаткової частини бюджету є: низька ефективність використання бюджетних коштів; надмірна кількість державним цільових та бюджетних програм, які не завжди відповідають пріоритетам і ресурсним можливостям держави; прийняття законів, які призводять до розбалансування бюджету та збільшення його дефіциту, без змін протягом бюджетного року доходної та видаткової частини.

У ході реформ у нашій країні відбувся перерозподіл частини повноважень і відповідальності між рівнями влади. Але при цьому обсяг фінансових потоків, які визначаються взаємними розрахунками між бюджетами, майже не скоротився в порівнянні з колишньою системою виконання єдиного консолідованого бюджету країни, що відрізнявся високим ступенем централізації управління. [3]

У цілому на наш погляд, щоб досягти мети бюджетної політики, яка визначається пріоритетними функціями влади в окремі періоди розвитку територій, необхідно досягти розмежування витратних повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Потрібно також законодавчо закріпити механізм фінансового забезпечення окремих державних повноважень, які виконуються територіальними утвореннями.

Якщо розглядати проблему ефективності витрат, то вона багато в чому визначається цільовим витрачанням коштів. Водночас ефективність витрат безпосередньо залежить від своєчасності виділення бюджетних коштів, від якості контролю за використанням коштів за призначенням. Оскільки від цільового призначення коштів залежить ефективність їх витрачання, на наш погляд, правомірно здійснювати планування витрат знизу, від одержувачів бюджетних коштів. [1]