Сторінка
4

Фінансовий ринок України

6. Регулювання ринку ЦП

Не можна не відзначити нерозвиненість інфраструктури фондового ринку України, що порозумівається труднощами початкового періоду, а також зв'язано з недоліком засобів для розвитку сучасних систем торгівлі цінними паперами, упровадження розрахунково-клірингових систем, раціонального порядку реєстрації, збереження й обліку цінних паперів. На прискорений розвиток інфраструктури українського фондового ринку повинні звернути увагу не тільки законодавці, державні інститути, що регулюють ринок цінних паперів, але і самі його учасники. Адже фондовий ринок — дуже важливий компонент усієї ринкової системи. Для ринкової економіки характерні три види регулювання:

♦ державне;

♦ ринкове;

♦ саморегулювання.

Одну з важливих функцій державного регулювання ринку цінних паперів в Україні виконує Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР). Її головною задачею являється формування нормативної бази в області ринку цінних паперів, правового полючи й інституціональної структури фондового ринку. Комісія має контролюючі функції. Саме вона уповноважена забезпечити створення необхідної інфраструктури фондового ринку, що була б зрозуміла всім учасникам операцій з цінними паперами, включаючи іноземних інвесторів, заклопотаних пошуками по усьому світі сфер вигідних вкладень своїх капіталів.

З іншого боку, об'єктивні обставини вимагають прискорення створення в Україні могутніх саморегулюючих організацій (МСО), утворення яких в ідеалі повинне бути ініційовано самими учасниками ринку. Задачею цих організацій повинна стати вироблення типових вимог до своїх членів і, особливо, до стандартів операцій по купівлі і продажу акцій, а також вимог до розрахунків, етичним нормам поводження. Переваги використання у регулюванні ринку ЦП полягають у наступному:

♦ ця модель регулювання ринку самими його учасниками обходиться державі в багато разів дешевше, ніж формування нового бюрократичного апарату;

♦ розробка загальних норм і стандартів по операціях з коштовними паперами самими учасниками, як показує світова практика,

дозволяє краще врахувати всі деталі і реалії бізнесу;

♦ учасники ринку цінних паперів часто набагато більше зацікавлені в справедливому регулюванні ринку, чим урядові чиновники, що створюють тяганину і бар'єри. Досвід становлення

різних національних ринків цінних паперів доводить, що взаємний контроль серед комерційних структур набагато більш вимогливий і твердий, чим контроль з боку чиновників;

♦ через правові норми набагато сутужніше ввести в ділову практику

фондового ринку високі етичні вимоги до учасників ринку.

До позитивних сторін саморегулювання фондового ринку варто віднести і те, що 8ДО виникають з ініціативи знизу й охоплюють усі напрямки функціонування фондового ринку, включаючи діяльність торговців ЦП, реєстраторів, депозитарії.

Життя підказує доцільність застосування різних методів регулювання фондового ринку. У той же час необхідно скоординувати області їхнього застосування і визначити їхнє співвідношення. Розумному використанню кожного з видів регулювання, як правило, заважають або відомчі інтереси, або різні дискримінаційні дії монопольних структур, що перешкоджають рівному доступу на ринок його учасників. Саморегулювання і конкуренція були введені у формальні рамки фондового ринку зі створенням професійних асоціацій МСО. Саме саморегулювання в рамках асоціацій стало надійною заміною тотального державного контролю. У результаті діяльність професіоналів на вторинному ринку цінних паперів стала, мабуть, самою лібералізованою сферою фінансового бізнесу в Україні.

Більш того, державні відомства в Україні поки не одержували скарг на дії професійних посередників, що свідчить про відсутність незадоволених чи обманутих інвесторів. Висока конкуренція в центрі і регіонах сприяла появі неформальних правил ведення бізнесу, твердому добору надійних партнерів і довела тезу про те, що фондовий ринок краще регулюється самим же ринком, чим через державні інститути. А державний арбітраж і суд часто виявляються неспроможними при рішенні специфічних спорів, що виникають на ринку цінних паперів. Навпроти, внутрішній професійний арбітраж на ділі довів свою здатність розглядати конфліктні ситуації і приймати рішення, що задовольняють обидві сторони.

Самою динамічною частиною фінансового ринку України став ринок цінних паперів. На ньому до 1998 р. зверталися наступні фінансові інструменти:

♦ державні цінні папери;

♦ акції й облігації корпорацій;

♦ депозитні сертифікати;

♦ прості і перекладні векселі.

• Ринок ОВДП

У 1997 р. ринок українських державних цінних паперів був представлений:

♦ облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП);

♦ облігаціями державної зовнішньої позики (ОГДП);

♦ облігаціями внутрішньої ощадної позики;

♦ середньостроковими облігаціями внутрішньої державної позики

(СОДГП).

Державні цінні папери є одним з надійних фінансових активів з мінімальним ризиком, що дозволяє державі залучати значні кошти для покриття бюджетного дефіциту. Така практика в Україні існує з 1995 р. Ужу тоді було здійснено три випуски облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) номінальною вартістю млн. крб і загальним обсягом емісії в 31 трлн крб із виплатою доходу з розрахунку 90% річних і терміном погашення 3,6 і 9 місяців. До речі, перший випуск ОВДП був на 1 трлн крб при 140% річних терміном на 1 рік і призначався для розміщення тільки серед юридичних осіб. У 1995 р. було проведено також 30 аукціонів із продажу ОВДП і відповідно в бюджет надійшло більш 32 трлн крб.