Сторінка
7

Склад видатків місцевих бюджетів України. Напрямки реформування місцевого оподаткування в Україні. Проблеми формування і використання місцевих бюджетів в щорічних законах про державний бюджет

1) податок з доходів фізичних осіб (до доходів бюджетів міста Києва і Севастополя — 100 %, до доходів міст республік та областей значення — 75 %, до доходів міст районного значення, сіл, селищ— 25%);

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам.

Ці податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Також існують види доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, наприклад, місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування тощо.

У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.

Висновки

Місцеві фінанси, як і державні, є також складо­вою частиною базису суспільства, оскільки являють собою пев­ну частину виробничих відносин. Однак, місцеві фінанси, будучи складовою публічних фінансів, є самостійною економічною категорією. Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокре­милися в самостійну економічну категорію — місцеві фінанси.

На жаль, в цій ланці бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий механізм централізованого регулювання вищестоящими органами доходів місцевих бюджетів. Це позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищестоящих органів влади вирішувати проблеми, що знаходяться на даній території районів, міст, селищ і сіл. Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що саме головне – доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про Державний бюджет на 2005 рік”.

2. Закон України „Про місцеві державні адміністрації”.

3. Бюджетний кодекс України.

4. Декрет КМУ „Про місцеві податки і збори”.

5. Блейклі Едвард. Дж. Планування місцевого економічного розвитку. Теорія і практика. –Львів: Літопис, 2002.-416с.

6. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України / Навч. Посібник.-К.: „Знання”, 1999.

7. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України(історія, теорія, практика) .-К.: НІОС,2000.

8. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000

9. Гурне Б. Державне управління / Пер. з фр. В. Шовкуна.- К.: Основи, 1993.

10. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України.- К.: Наукова думка,1997.

11. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід/ Посібник- К.: Заповіт,1997.

12. Фінансове право. Навч. посібник/ за ред. Л.К. Воронової- Харків, 1998.

13. Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: опорний конспект лекцій.- К, Кондор, 2004.- 282с.