Сторінка
5
Цей законопроект установлює ставки податків i зборів у гривневому еквіваленті (а не в процентному відношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або мінімальної заробітної плати). I щоб уберегти ставки від знецінювання, пропонується проведення індексації, якщо за минулий звітний рік рівень інфляції перевищить 110%.
За попередніми розрахунками, прийняття Закону в запропонованій редакції дасть змогу місцевим бюджетам одержувати щороку понад 2 млрд. грн., що є першим кроком до забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування.
Та поки що, до прийняття зазначеного закону, продовжує діяти Декрет № 56-93.
Піднесення ролі місцевого оподаткування неможливе без запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), який запропоновано віднести до місцевих податків. Однак об’єкт оподатковування, його ставки й порядок справляння буде встановлено законом «Про податок на нерухомість», який на сьогодні перебуває на розгляді у Верховній Раді України. Зарубіжний досвід переконує, що цей податок, який стягується в багатьох країнах, формує істотну частку доходів місцевих бюджетів. Зокрема, міста Сполучених Штатів Америки головним джерелом своїх бюджетів мають податок на майно. Так, у Нью-Йорку цей податок забезпечує 40% власних доходів бюджету міста. Це й не дивно, адже нерухомість є одним із унікальних об’єктів, здатних забезпечити стабільний та прогнозований прибуток.
На жаль, в Україні запровадження податку на нерухомість ще не привернуло до себе належної уваги. Хоч цей податок має саме ту властивість, яка робить його впровадження в Україні просто необхідним: при запровадженні його базу оподаткування практично не можна буде приховати. Отже, це дасть змогу забезпечити бюджет сталими надходженнями.
Податок на нерухомість має особливе значення з огляду на комплекс соціально-економічних проблем. З точки зору принципів соціальної справедливості, необхідність його запровадження полягає в тому, що він дає змогу нівелювати значний рівень диференціації доходів i їх накопичення в руках окремих осіб. Водночас слід наголосити, що запровадження податку на нерухомість на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України потребує надзвичайно виважених підходів до формування механізму його справляння. В іншому разі можуть виникнути непередбачувані наслідки як для держави загалом, так i для окремих юридичних i фізичних осіб. Це, зокрема, пов’язано з тенденцією розшарування суспільства за майновою ознакою. Річ у тім, що є багато власників майна, які не мають необхідних доходів для того, аби сплатити податок. Насамперед, це стосується осіб із фіксованими доходами — пенсіонерів. Податок на власність може змусити їх відмовитись від нерухомого майна. З одного боку, дилема «сплатити податок чи відмовитися від власності» є болючою та небезпечною за своїми соціальними наслідками, а з іншого — змушує до ефективнішого використання нерухомого майна. Проте система пільг, відпрацьована в країнах, які використовують податки на майно, дає змогу уникнути ймовірних небажаних наслідків i захистити найуразливіші верстви населення.
Щоб уникнути обвального податкового навантаження на вітчизняних товаровиробників, слід вводити цей податок на об’єкти виробничого призначення поетапно.
Диференціація нерухомості за ознакою напрямів її використання (для особистих та виробничих потреб), з одного боку, сприятиме створенню передумов для стабільного та ефективного володіння нею, зокрема стосовно господарюючих суб’єктів, у напрямі оптимізації структури майна, мінімізації витрат на виробництво та підвищення рентабельності, а з іншого (щодо використання нерухомості як споживчого блага) — формуватиме ефективного власника житла, зменшуватиме різницю в рівнях добробуту членів суспільства.
Аргументом на користь застосування в місцевому оподаткуванні податку на нерухомість є й те, що цей податок, як жодний інший, відповідає принципу вигоди. Кошти від цього податку використовуватимуться для фінансування послуг на місцевому рівні. Для платників, вартість майна яких збільшується внаслідок оподаткування, податок на нерухомість асоціюється з платою за послуги, що надає місцева влада. Що більше мешканців братиме участь у формуванні фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування (за рахунок сплати не лише податку на нерухомість, а й податків з доходів), то вищим буде рівень надання суспільних послуг, на які вони можуть розраховувати.
Заходи, пов’язані із запровадженням податку на нерухомість, потребують певних витрат для формування інформаційної системи даних про об’єкти нерухомого майна, проведення вартісної оцінки нерухомості із занесенням цих даних до відповідної бази тощо. Однак подібні адміністративні витрати будуть меншими порівняно з очікуваними надходженнями від цього податку, хоча слід враховувати часовий лаг, що виникає при цьому.
Запровадження податку на нерухомість крім розв’язання зазначених проблем матиме й інші позитивні наслідки.
По-перше, сприятиме детінізації майнових відносин через встановлення реального власника майна, зменшенню можливостей отримання необгрунтованих соціальних пільг та субсидій.