Сторінка
6
По-друге, розвиватиме інститут приватної власності, створення середнього класу, на який спирається стабільне демократичне суспільство.
Це також стане поштовхом до формування ринкової свідомості у переважної більшості населення.
Враховуючи вищезазначене та у зв’язку з тим, що в нашій країні почав функціонувати інститут приватної власності i держава здійснює захист власності, зокрема шляхом забезпечення загальної законності та порядку, i власники будівель та споруд користуються й іншими послугами загальногромадського характеру (забезпечення протипожежних заходів, утримання транспортної інфраструктури, інженерних мереж, благоустрою тощо), актуальним є й розгляд Верховною Радою України проекту Закону України «Про податок на будівлі та споруди».
Законом № 1251-ХІІ від 1991 р. було передбачено запровадження податку на нерухомість, однак до цього часу його не запроваджено.
Важливою для розуміння ідеї появи податку саме на будівлі та споруди, а не на нерухомість, є та обставина, що земельні ділянки як об’єкти власності вже оподатковуються відповідно до положень окремого закону. Тобто поняття «нерухомість», яке в загальному розумінні включає й землю, не можна використовувати для означення цього податку. Інакше виникає проблема подвійного оподаткування або специфічного трактування цього терміна, яке не збігається з існуючими мовними нормами та реаліями. У контексті ж цього законопроекту терміном «будівлі та споруди», власне, охоплюється вся нерухомість, за винятком землі.
3. Проблеми формування і використання місцевих бюджетів
в щорічних законах про державний бюджет
Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.
Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.
Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини місцевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:
* пряме вилучення доходів з комунального сектора;
* отримання доходів від комунального майна та власних послуг;
* перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
* залучення муніципальних позик.
Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Неподатковими надходженнями визнаються:
· доходи від власності та підприємницької діяльності;
· адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
· надходження від штрафів та фінансових санкцій;
· інші неподаткові надходження.
Між ланками бюджетної системи різних рівнів доходи розподіляються згідно з загальнодержавними законами, а всередині ланки — відповідно до рішень місцевих органів влади.
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.
Власні доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями.
До власних доходів належать:
• місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади;
• доходи комунальних підприємств;
• доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і, таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.
До регулюючих відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економічних нормативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів.
До власних доходів зараховують місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевим органам влади.
Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що передаються до них з Державного бюджету, які в бюджетній практиці називаються бюджетними трансфертами, їх розглянемо в іншій темі.
До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за єдиною часткою для всіх регіонів.
До доходів, щозакріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
Завантажити реферат