Сторінка
3

Аналіз грошових коштів за напрямками діяльності підприємства, аналіз фінансової стійкості підприємства

Оцінювання ануїтетів передбачає розгляд двох задач: прямої та зворотної.

2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства передбачає про­ведення об'єктивною аналізу величини та структури активів і паси­вів підприємства і визначення па цій основі його фінансової стабіль­ності і незалежності, а також аналізу відповідності фінансово-гос­подарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Фінансово стійким є такий господарський суб'єкт, котрий за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи (ос­новні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розраховується за своїми зобов'язаннями в зазначений термін.

На фінансову стійкість підприємства впливають такі фактори:

· стан підприємства на товарному ринку;

· виробництво якісної продукції;

· становище підприємства в діловому співробітництві;

· залежність підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів;

· наявність неплатоспроможних дебіторів;

· ефективність господарських і фінансових операцій.

Фінансова стійкість є відображенням стабільною перевищен­ня доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування гро­шовими коштами підприємства та завдяки ефективному їх вико­ристанню сприяє безперервному процесу виробництва і реаліза­ції продукції.

Для визначення рівня фінансової стійкості підприємства необ­хідний аналіз:

o складу і розміщення активів господарського суб'єкта;

o динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;

o наявності власних оборотних коштів;

o кредиторської заборгованості;

o наявності і структури оборотних коштів;

o дебіторської заборгованості;

o платоспроможності.

Важливим показником оцінки фінансової стійкості підпри­ємства є темп приросту реальних активів. Реальні активи — це реально існуюче власне майно підприємства і фінансові вкла­дення за їх справжньою вартістю. До реальних активів не на­лежать нематеріальні активи, знос основних засобів і матеріа­лів, позикові кошти. Темп приросту реальних активів визнача­ється за формулою:

де А —темп приросту реальних активів, %; 03 — основні засоби і вкладення за вирахуванням вартості зносу, нематеріальних ак­тивів; 3 — знос основних засобів і матеріалів; Г — грошові кош­ти без урахування використання позикових коштів; індекс «о» — минулий (базисний) рік; індекс «1» — звітний рік.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використову­ють коефіцієнт автономії і коефіцієнт фінансової стійкості/

Коефіцієнт автономії характеризує незалежність фінансово­го стану підприємства від залучених джерел. Він показує част­ку власних коштів у загальній сумі джерел і визначається за формулою:

де Ка— коефіцієнт автономії; М — власні кошти, тис. грн; — загальна сума джерел, тис. грн.

Мінімальне значення Ка 0,6. Збільшення коефіцієнта свід­чить про зростання фінансової незалежності й зниження ризику фінансових ускладнень.

Коефіцієнт фінансової стійкості — це співвідношення власних і позичених коштів:

де Кс — коефіцієнт фінансової стійкості; К — кредиторська за­боргованість, тис. грн; П — позичені кошти, тис. грн.

Перевищення власних коштів над позиченими означає, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості та віднос­ної незалежності від зовнішніх фінансових джерел.

Далі вивчаються окремо динаміка та структура власних обо­ротних коштів і кредиторська заборгованість. Аналіз наявності і руху власних оборотних коштів підприємства передбачає визна­чення фактичного обсягу коштів і факторів, які впливають на їх динаміку.

Після цього переходять до аналізу кредиторської заборговано­сті.

Подальший аналіз оборотних коштів проводиться в напрямку вивчення динаміки і складу оборотних коштів у цілому. При ана­лізі зіставляються суми оборотних коштів на початок і кінець звіт­ного періоду та виявляються законність і доцільність відволікан­ня коштів з обороту.

Для більш детальної оцінки аналізують оборотні кошти під­приємства порівняно з нормативом за звісний рік.

У процесі аналізу фінансової стійкості підприємства необхід­но проаналізувати дебіторську заборгованість, установити її за­конність і терміни виникнення, виявити нормальну та невиправ­дану дебіторську заборгованість. На фінансову стійкість підпри­ємства впливає не сама по собі наявність дебіторської заборгова­ності, а її розмір, рух і форма, тобто чим зумовлена ця заборгова­ність. Дебіторська заборгованість не завжди виникає в результаті порушення порядку розрахунків і не завжди погіршує фінансо­вий стан підприємства. Тому її не можна повною мірою вважати відволіканням власних коштів з обігу, оскільки її частина слугує об'єктом банківського кредитування і не впливає на платоспро­можність суб'єкта господарювання. Аналіз проводиться за допо­могою методичних форм,

Наступним етапом аналізу фінансової стійкості підприємства є оцінка платоспроможності. Аналіз платоспроможності здійс­нюється через зіставлення наявності та надходження коштів із зобов'язаннями першої необхідності. Найбільш чітко платоспро­можність виявляється під час її аналізу за відносно невеликий термін (тиждень, декада, місяць). Платоспроможність оцінюється через коефіцієнт платоспроможності, тобто через відношення наявних грошових сум до суми термінових платежів на конкрет­ну дату чи на наступний період. Коли коефіцієнт платоспроможності дорівнює чи більший одиниці, можна вважати, що підпри­ємство є платоспроможним. Коли цей коефіцієнт менший одини­ці, у процесі аналізу слід виявити причини браку платіжних кош­тів (зниження зростання суми виручки, доходів, прибутку, нера­ціональне використання оборотних коштів, приміром, великі за­паси сировини, товарів, залишків готової продукції).

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат влас­ними та позиковими джерелами можна виділити такі чотири типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати;

умови:

± Ев 0,

±Ев.д 0,

± Е 0,

де Ев — наявність власних оборотних коштів; Ев.д — наявність власних оборотних і довгострокових позикових коштів; Е — загальна сума джерел коштів для формування запасів і ви­трат.