Сторінка
1

Об’єктивна необхідність та суть фінансів. Функції фінансів. Фінансова політика, її зміст та завдання. Соціально-економічна суть і функції бюджету держави

План

Вступ.

1. Об’єктивна необхідність та суть фінансів.

2. Функції фінансів.

3. Фінансова політика, її зміст та завдання.

4. Соціально-економічна суть і функції бюджету держави. 1. Об'єктивна необхідність та суть фінансів

Фінанси - складне, багатогранне явище. Має різноманітні ознаки та форми прояву. Термін "фінанси" походить від латинських слів "finantio", "finantia" і означає:

1. платіж на користь держави;

2. обов'язкову сплату грошей.

На початку зародження фінанси використовувались для:

1. позначення платежів і доходів як у грошовій, так і у натуральній формі на користь держави і для виконання нею своїх функцій;

2. позначення грошових сум і грошової плати;

3. позначення різних форм зиску і несправедливого зменшення доходів населення. Використання фінансів не підлягало будь-якому контролю з боку населення. Фінанси розглядаються:

1. у вузькому розумінні - грошові відносини і фінансова діяльність, що відображаються у доходах і витратах окремих суб'єктів фінансових відносин;

2. у широкому трактуванні - відносини, що складаються у суспільстві в процесі руху вартості створеного ВВП, який, у свою чергу, відображається у грошових потоках, що виникають між окремими суб'єктами фінансових відносин і пов'язані з формуванням відповідних доходів та здійсненням видатків.

Найбільш поширеним є такі визначення фінансів:

1. як специфічна економічна діяльність на мікрорівні;

2. застосування різноманітних економічних прийомів і методів для максимізації достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу (Е. Нікбахт і А. Гропеллі).

Таким чином, фінанси - це система економічних відносин, за допомогою яких здійснюється формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення.

Функції фінансів

Функції фінансів окреслені на рисі .2.

Традиційно фінанси виконують дві функції:

1) розподільчу;

2) контрольну.

Розподільча - основна для фінансів. Проявляється в процесі розподілу ВВП та національного доходу шляхом утворення фондів грошових коштів і використання їх за цільовим призначенням. Основні об'єкти фінансового розподілу наведені на рис. 1.3.

Об'єкти розподільчих відносин

У процесі розподілу вартості ВВП і НД беруть участь держава, юридичні особи т домогосподарства (рис. 1.4.).

Механізм дії розподільчої функції фінансів включає:

Первинний розподіл - розподіл вартості ВВП, доходів підприємств та формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВВП. До первинних доходів відносять:

1. зарплату - для фізичних осіб;

2. прибуток - для юридичних осіб;

3. надходження від державних послуг, використання державних ресурсів - для держави.

Фінансова політика, її зміст та завдання

Фінансова політика визначається як:

1. політика держави та інших суб'єктів господарювання у сфері фінансів;

2. складова частина економічної політики держави (суб'єктів економіки);

3. сукупність фінансових заходів (розподільчих і перерозподільчих), які здійснюються відповідними суб'єктами через фінансову систему.

Залежно від рівня економічної системи розрізняють:

1. фінансову політику держави (макрорівень);

2. фінансову політику підприємства (мікрорівень).

Зміст фінансової політики держави виражається в єдності її ланок. Ланки фінансової політики:

1. розробка науково-обґрунтованих концепцій розвитку фінансів;

2. визначення основних напрямів використання фінансів, виходячи із необхідності вирішення економічних і соціальних завдань, що стоять на даний момент перед державою;

3. здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Мета - оптимальний розподіл ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення, територіями.

Завдання - забезпечення реалізації тої чи іншої державної програми відповідними фінансовими ресурсами.

Форми вираження фінансових заходів:

1. фінансове законодавство;

2. фінансовий механізм (система форм і методів мобілізації фінансових ресурсів);

3. структура доходів і видатків бюджету держави.

Залежно від характеру заходів і часу, на які вони розраховані, розрізняють: фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - основні напрямки використання фінансів на тривалу перспективу. Прикладом стратегічних завдань і відповідно їх фінансового забезпечення є впровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції, спаду виробництва.

Фінансова тактика - спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає у зміні форм організації фінансових відносин. Прикладом фінансової тактики є вдосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

Фінансова політика підприємства - це система форм та методів, які використовуються для фінансового забезпечення його функціонування і досягнення визначеної мети.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства:

1. фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності;