Сторінка
1

Фінанси страхової організації

1. ФІНАНСОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ.

ФІНАНСИ СТРАХОВИКІВ

Для забезпечення діяльності страховика по наданню страхового захисту він повинен формувати й використовувати кошти страхового фонду з метою покриття збитків страхувальників, компенсації власних затрат по веденню страхових операцій, а також одержання прибутку. В умовах розвинутих ринкових відносин страхова компанія, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність. Тому рух готівкових, та безготівкових коштів страховика досить складний і включає в себе два від­носно самостійних грошових потоки: оборот засобів, що є джерелом страхового захисту, і оборот ресурсів, по­в'язаних з веденням страхових операцій. Певні особливості властиві й руху частини засобів страхового фонду, що інвестуються з метою одержання прибутку. Всe це зумовлює специфіку фінансових форм страхової організації.

Найважливішою особливістю грошового обороту, пов'язаного з наданням страхового захисту, е ризиковий, ймовірний характер руху коштів. Якщо в основі форму­вання страхового фонду лежить ймовірність збитку, що вимагає вивчення статистичних даних й застосування відповідних розділів теорії ймовірності, то використання коштів з страхового фонду залежить від фактичним збитків страхувальників в певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами у виплаті страхового відшкодування також породжує специфічні особливості організації фінансів страхової організації.

Можлива невідповідність між очікуваним й фак­тичним збитком зумовлює певні вимоги, насамперед, до величини й структури тарифу. В її основну частину (нетто-ставку) повинна включатись ризикова надбавка, що відображає вірогідну ймовірність відхилення вели­чини фактичного збитку від очікуваного — ж в часі, так і в просторі.

Чим вища ймовірність того», що сформований стра­ховою організацією фонд буде достатнім для повного відшкодування збитків страхувальників, тим вища її фі­нансова стійкість.

Як і для будь-якої підприємницької структури, діяльність страхової компанії спрямована не тільки на відшкодування витрат, а й на одержання прибутку. Разом з тим, страховик не повинен намагатись отримати надвисокий прибуток від страхових операцій, бо така практика порушує принцип еквівалентності його від­носин зі страхувальником. Взагалі, у страхуванні засто­сування поняття "прибуток" досить умовне, бо тут не створюється національний доход, а лише відбувається його перерозподіл. Для страховика прибутком є такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення його доходів над витратами.

До доходів від страхової діяльності відносяться:

1) страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування та перестрахування;

2) комісійні винагороди за перестрахування;

3) частка від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками;

4) повернуті суми спеціальних страхових резервів попередніх періодів;

5) інші доходи від страхової діяльності.

Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування, є виплата страхових сум і страхового від­шкодування, відрахування в страхові резерви і на за­побіжні засоби.

Об'єктом оподаткування страховиків є прибуток, одержаний від страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може здійснюватись згідно законодавства.

Прибуток страховика, що залишається після сплати податків (чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання встановлюється страховиком самостійно.

2. ФОРМУВАННЯ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ

Важлива сфера руху коштів страхової організації пов'язана з формуванням страхових резервів. Вони передбачені для забезпечення майбутніх виплат стра­хових сум та страхового відшкодування. Резерви утво­рюються окремо по договорах страхування життя, медичного страхування та по ризикових видах страхування. *[1]

Резерви створюються страховиками шляхом відпо­відних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) , а також від доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.

До складу резервів входять:

а) технічні резерви — страхові резерви, які створю­ються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань по підписаних договорах страхування;

б) вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків, і не зв'язані конкретними зобов'язаннями по підписаних договорах страхування.

У випадку недостатніх резервів для здійснення стра­хових виплат, вони повинні поповнюватись за рахунок прибутку.

Звертаємо увагу на те, що забороняється здійснюва­ти виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів страхування життя і медичного страхування.Недозволяється використання (зменшення) обсягів ре­зервів для будь-яких цілей, крім страховик виплат.

Встановлені певні зобов'язання для страховиків. Вони повинні створювати такі технічні резерви з рин­кових видів страхування:

— резерви премій (резерви незароблених премій) ~ по договорах, термін дії яких ще не минув;

— резерви збитків (зарезервовані сплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страху­вальників).

Страховики можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.

Для страховиків встановлені зобов'язання створю­вати такі технічні резерви по страхуванню життя і медичному страхуванню:

— резерви довгострокових зобов'язань;

— резерви належних виплат страховим сум.

Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо по кожному договору.

З обов'язкових видів страхування технічні резерви створюються окремо від інших видів страхування.

Не рідше, ніж один раз на місяць, страховики зобов’язані самостійно здійснювати необхідний пере­розподіл створених резервів відповідно до страхових подій, що настали.