Сторінка
2

Фінанси страхової організації

При здійсненні операції перестрахування ризиків у страховика (цедента) обсяг страхових резервів не змен­шується після передачі ризику перестраховику. При цьому в активі балансу суми, передані в перестрахування, відображаються по статті активу "Участь перестраховиків у технічних резервах". При здійсненні страхових виплат по ризиках, що передані в перестрахування, відповідні резерви зменшуються на суму виплат.

При реформації балансу на звітну дату страховики зобов'язані здійснити поповнення відповідних резервів та відобразити їх використання для страхових виплат.

3. СТВОРЕННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ СТАТУТНОГО Й РЕЗЕРВНИХ ФОНДІВ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Умовами забезпечення виконання своїх зобов'язань страховою організацією є наявність у неї сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також система перестрахування.

Мінімальний розмір статутного фонду, згідно Декре­ту Кабінету Міністрів України "Про страхування", уста­новлюється в сумі, еквівалентній 5 тисяч доларів США за курсом Національного банку України.

Страховики зобов'язані дотримуватись нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду і страхових резервів та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

Страхові зобов'язання залежно від страхування (пе­рестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутно­го фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати:

— з особистого страхування, крім страхування жит­тя, — 40-кратної її величини;

~ з страхування всіх видів відповідальності — 20-кратної й величини;

— з перестрахування — 10-кратної її величини.

Вказані співвідношення можуть змінюватися Кабі­нетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

Звертаємо увагу на те, що максимальний обсяг стра­хових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.

Для забезпечення страхових зобов'язань а страхуван­ня життя страховики повинні утворювати окремі резерви за методикою, встановленою Комітетом у/ справах нагля­ду за страховою діяльністю.

Страховики, що прийняли» на себе страхові зо­бов'язання в обсягах, які перевищують, можливість їх виконання за рахунок власних засобів, повинні застраху­вати ризик виконання власних зобов'язань у перестраховиків.

Резервні фонди утворюються страховим товариством з метою забезпечення майбутніх виплат і необхідного страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та інших доходів. Страхові фонди утворюються у ті й валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формують­ся окремо від резервів з ризикових видів страхування.

Страхові організації мають право утворювати ре­зервні фонди для фінансування заходів щодо запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна, також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, встановлених нормативними актами.

Обов'язком страховиків є розміщення страхових резервів, інших тимчасово вільних коштів з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.

Для забезпечення вимог безпечності,, прибутковості та ліквідності активів страхової компанії, достатніх для виконання прийнятих зобов'язань, сума її наявних тех­нічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного» фонду повинна бути представлена (покрита) активами таких категорій (допустимими активами):

— грошові кошти на розрахунковому рахунку;

—банківські вклади (депозити);

— нерухоме майно;

— цінні папери і права участі, що передбачають одержання доходів;

— державні цінні папери;

— іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України;

— грошові позики за договорами боргу юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам;

— готівка;

— права вимоги до перестраховиків (участь перестра­ховиків. у технічних резервах).

Резерви не можуть бути розміщені (інвестовані) в цінні папери та права участі інших страховиків.

Видані позики фізичним особам-страхувальникам, які заключили договори страхування життя, повинні бути в .межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій по цих договорах.

При визначенні рівня покриття до заліку приймають­ся (в обмежених обсягах) такі активи у відсотках до суми, рівній величині наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного фонду:

— банківські вклади (депозити) —не більше 30 в одному банку;

— нерухоме майно — не більше 10;

— іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів — не більше 5;

—цінні папери (крім державних цінних паперів) і права участі не більше 40, в тому числі:

а) акції, які не котируються на фондовій біржі,— не більше 15, з них акцій одного емітента — не більше 2;

б) акції, які котируються на фондовій біржі,— не більше 5 одного емітента;

в) облігацій — не більше 5;

— грошові позики юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам — не більше 30, в тому числі:

а) позики юридичним особам, не забезпечені бан­ківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків,— не більше 5, з них розмір позики окремому позикоодержу-вачу не повинен перевищувати 1 відсотка;

б) позики юридичним особам, які забезпечені бан­ківськими або страховими гарантіями, не повинні пе­ревищувати 5 відсотків окремому позикоодержувачу;

— права-вимоги до перестраховиків (участь перестра­ховиків у технічних резервах) — не більше 50 відсотків обсягів страхових зобов'язань, переданих в перестраху­вання.

Не менше 90 відсотків резервів повинні бути роз­міщені (інвестовані) на території України, якщо іншене передбачене чинним законодавством та міжнародними угодами, що підписані Україною.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю» може дозволити страховикам іншу структуру покриття створених обов'язкових резервів та сформованого ста­тутного фонду. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне обґрунтування доцільності запропонованої структури такого покриття» в якому підтверджується підвищення безпечності й лік­відності допустимих активів.

Використана література:

1. Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. - К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995 -180с.

2. Словник-довідник страховика. – К., 2000.

[1] * Див.: Тимчасове положення про порядок формування і розміщення страхових резервів. Затверджено наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю №12 від 12 березня І994 р. // Україна - бізнес.- l994.- №20.- C.20.