Сторінка
5
Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.
Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні процеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.
До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учасників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "правил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.
До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.
Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.
Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.
Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин.
б)фактори впливу на бюджет.
Зв'язок бюджету із зовнішнім середовищем взаємний — не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напрямами — економічні, соціальні, політичні.
Об’єктивні фактори:
· Характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету.
· Природні особливості країни.
· Економічні особливості країни.
· Соціальні особливості країни.
· Традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі.
Суб’єктивні фактори:
· Тип держави.
· Політика уряду у відповідний періоду.
· Пріорітети розвитку.
· Зовнішня і внутрішня економічна ситуація.
Напрями впливу на бюджет:
1.Економічні:
валовий внутрішній продукт;
національний дохід;
економічне зростання (спад) виробництва;
продуктивність суспільної праці;
співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;
розвиток важливих галузей науки і техніки;
фінансова політика.
2.Соціальні :
обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;
розмір споживчого кошика;
товарообіг державної та комерційної торгівлі;
мережа лікарень, поліклінік торгівлі;
мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.
3.Політичні:
забезпечення обороноспроможності країни;
підтримання внутрішнього правопорядку ;
раціональна організація управління державою;
ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.
2.Основні джерела формування Державного бюджету.
2.1.Сутність доходів Державного бюджету.
Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.
Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.
Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.
Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.
2.2. Джерела доходів.
Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1./4, c.53/
Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету
Критерії класифікації |
Види доходів |
Залежно від повноти зарахування доходів до бюджету |
• закріплені — згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету; • регулюючі — зараховуються у певному відсотковому відношенні |
За частотою появи |
• звичайні — регулярно включаються в доходи; • надзвичайні — з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин |
За методами залучення |
• податки; • збори; • обов'язкові платежі; • інші надходження |
За способом зарахування |
• загальний фонд; • спеціальний фонд |
За розділами відповідно до Бюджетного кодексу |
• податкові надходження; • неподаткові надходження; • доходи від операцій з капіталом; • трансферти |