Сторінка
6

Аналіз управління діяльності комерційних банків, та основні напрямки покращення (на прикладі Філії «Відділення Промінвестбанку м. Рахів Закарпатської області)

Стимулююча функція ціни полягає в тому, що ринкові ціни сприяють заохоченню тих суб’єктів господарювання, хто найбільш раціонально використовує свої виробничі можливості для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовує найновіші досягнення техніки і технології, досконаліші форми і методи організації виробництва тощо.

Стимулюючий вплив цін на зростання обсягів виробництва, його ефективність здійснюється як через загальний рівень ринкової ціни, так і через величину прибутку. Причому для суб’єктів господарської діяльності важлива не так сама величина прибутку, як та частина, яка залишається в їхньому розпорядженні.

На споживачів стимулююча функція ціни впливає через механізм формування ціни попиту і ціни пропозиції, внаслідок чого при підвищенні ринкових цін споживання товарів та послуг зменшується, і навпаки.

Регулююча функція ціни полягає в тому, що за допомогою цінової політики держава забезпечує регулювання пропорцій суспільного відтворення, передусім між виробництвом, споживання і нагромадження, між попитом і пропозицією та ін. Досвід ринкової системи господарювання підтверджує, що ринкова ціна є основним регулюючим важелем у виробництві та споживанні товарів і послуг.

Усі функції, які ціна виконує в ринковій економіці, знаходяться у тісному взаємозв’язку. Отже, з урахуванням усіх виконуваних функцій можна повніше з’ясувати сутність і роль ціни в системі ринкових відносин.

3.4 Види цін. Класифікація цін ринкової економіки.

У кожній національній економіці можуть діяти різні види цін залежно від сфери обігу і видів реалізованих товарів чи послуг. Це насамперед такі ціни, як базисні, довідкові, монопольні, контрактні, закупівельні, прейскурантні та інші.

В Україні, у зв’язку із формуванням ринкових відносин, виникли різні види цін залежно від рівня втручання держави і прав суб’єкта господарювання можуть використовувати вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. У розрахунках з іноземними контрагентами при здійснені експортних та імпортних операцій застосовуються зовнішньоторговельні (контрактні) ціни, які формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Вільні ринкові ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції та послуг, за винятком тих, на які встановлюються державні ціни. Вони встановлюються на ринку під дією попиту, пропозиції та конкуренції. Зауважимо, що вільне ціноутворення є необхідним засобом створення стимулів розвитку виробництва у відповідності з ринковими потребами, формування незалежних товаровиробників, залучення конкуренції і конкурентних ринків, які становлять основу ринкової економіки.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін (головним чином, енергоресурси, природну сировину, послуги транспорту та зв’язку, важливі для стану всіх секторів економіки), а також на життєво важливі товари та послуги для населення (хліб, дитяче харчування, медичні припарати, комунальні та транспорті послуги тощо). Перелік зазначених товарів, виробничих ресурсів, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Державні ціни встановлюються також на продукцію та послуги суб’єктів господарювання – природних монополістів. Перелік видів продукції та послуг зазначених суб’єктів затверджується урядом України. Державні ціни встановлюються також на імпортні товари, що придбані за кошти бюджету.

У вітчизняній економіці за оптовими цінами реалізується промислова продукція у великій кількості. Вони поділяються на оптові ціни підприємства і оптові ціни промисловості.

Оптові цін підприємства складаються із певної собівартості реалізованої продукції і прибутку. За оптовими цінами підприємствам продукція реалізується іншим підприємствам або торговельно – збутовим організаціям.

Оптові ціни промисловості включають оптову ціну підприємства, податок на додану вартість (ПДВ) і акцизи. За цією ціною продукція реалізується за межі даної галузі. Якщо продукція реалізується через організації, які займаються збутом, та оптові торгівельні бази, то в оптову ціну промисловості включаються націнки для покриття витрат та утворення прибутку цих суб’єктів господарювання.

Різновидом оптових цін є біржові ціни, які визначаються у результаті біржових торгів. Оптові ціни служать базою для роздрібних цін.

Для розрахунків з будівельними організаціями за продукцію будівництва і за споруджені об’єкти використовуються ціни у вигляді кошторисної вартості будівництва.

Закупівельні ціни – це ціни, за якими закуповується державою сільськогосподарська продукція у сільгоспвиробників. Держава здійснює регулювання цін окремих видів сільськогосподарської продукції на організованому ринку, встановлюючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни при дотримані правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції.

Роздрібна ціна включає оптову ціну промисловості й торговельну націнку (знижку). Якщо потові ціни застосовуються переважно у внутрішньогосподарському обороті, то за роздрібними цінами товари і послуги реалізуються безпосередньо населенню у торгівельній мережі. Розрахунки за різні послуги (комунально – побутового господарства, транспорту тощо) проводяться за особливими цінами – тарифами.