Сторінка
5

Державні фінанси: формування, основи, аналіз структури, основні ланки. Система державних фінансів України - проблеми та перспективи розвитку

Бюджетні кредити — це надання коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що загалом не властиве бюджетним відносинам. На відміну від бан­ківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками.

Кошторисне фінансування означає виділення коштів з бю­джету на основі спеціального планового документа — коштори­су. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, со­ціальне забезпечення, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ воно є формою цільо­вого, безповоротного і безоплатного фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері, це так звані безплатні послуги, що характеризують вторинні доходи користувачів даними послугами.

Формування доходівбюджету здійснюється за рахунок внут­рішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела — це надходження до­ходів до бюджету на основі міжнародного перерозподілу доходів і фінансових ресурсів.

У процесі формування доходів бюджету держава може вико­ристовувати як загальні методи, притаманні всім суб'єктам фі­нансових відносин (від продуктивної діяльності, від майна та державних угідь, запозичення), так і специфічні, властиві тільки їй, методи (податковий, емісійний):

Методи Доходи Джерела

1) продуктивна діяльність

— підприємницька частина прибутку державних

підприємств ВВП

— державні послуги державне мито ВВП

компенсаційні доходи ВВП

2) від майна і майнових постійні ВВП

прав разові національне багатство

від державних угідь платежі за ресурси національне багатство

концесії національне багатство

3) податковий податки внутрішні (ВВП)

зовнішні

4) позичковий внутрішні позики внутрішні і зовнішні

зовнішні позики зовнішні

5) емісійний емісійний дохід —

Доходом держави від підприємницької діяльності є прибуток державних підприємств. За правом власності він належить дер­жаві. Однак, як правило, держава ніколи повністю не централізує його в бюджеті, а залишає певну частину на підприємстві. Мобі­лізація частини прибутку державних підприємств до бюджету може здійснюватися шляхом прямого вилучення або на основі податкового методу. У будь-якому разі це внутрішні взаємовід­носини в системі державних фінансів.

Доходи від державних послуг надходять до бюджету у вигляді державного мита — плати за нотаріальні послуги, видачу дозво­лів, патентів, документів тощо та у вигляді компенсаційних до­ходів за виконані державою роботи — геологорозвідувальні, до­рожні та ін.

Доходи від державного майна і майнових прав можуть надхо­дити на постійній та разовій основі. Постійними доходами є оре­ндна плата — від передання державного майна в оренду, та диві­денди від акцій, що відображають корпоративні права держави на частку майна акціонерних товариств, якою володіє держава. Разові доходи держава отримує від реалізації свого майна чи ко­рпоративних прав (наприклад доходи від приватизації).

Доходи від державних угідь пов'язані із загальнонародною, по суті державною, власністю на землю та, відповідно, на угіддя, що на ній знаходяться, і надра землі. Вони можуть надходити у ви­гляді платежів за використання лісових та водних ресурсів, за видобування корисних копалин, а також у вигляді доходів від концесій — передання прав користування угіддями і ресурсами.

Податковий метод формування доходів бюджету пов'язаний з перерозподілом доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави. Основна частина податків відбиває перерозподіл виро­бленого у країні ВВП.

Певна частина податкових доходів відображає міжнародний перерозподіл доходів та формується за рахунок зовнішніх джерел (мита, що сплачується нерезидентами при ввезенні, вивезенні чи транзиті товарів через митний кордон; податки, які сплачені за рахунок доходів, отриманих за кордоном, тощо).

Використання державою позикового методу формування бю­джету має специфічний характер. Адже, якщо у суб'єктів підпри­ємництва фінансова діяльність грунтується на кругообігу ресурсів (у тому числі позикових, які після їх використання в одному чи кі­лькох оборотах можуть бути повернені власнику), то держава здій­снює фінансування з бюджету, як правило, на безповоротній основі. Тобто залучення позик вимагає і здійснення видатків на обслуго­вування державного боргу, котрий, крім суми заборгованості, включає виплату процентних чи дисконтних доходів. Це означає, що для фінансової діяльності держави запозичення доцільні у тому разі, коли вони забезпечуються належною фінансовою результати­вністю, передусім зростанням ВВП. Якщо це не забезпечується, то і внутрішні, і зовнішні позики — це лише тимчасові доходи. Вод­ночас з позицій бюджету поточного року— це надходження, що забезпечують фінансування його видатків. За визнаною в усьому світі методологією державні позики належать не до доходів бю­джету, а до джерел його фінансування, тобто покриття дефіциту.