Сторінка
10

Державні фінанси: формування, основи, аналіз структури, основні ланки. Система державних фінансів України - проблеми та перспективи розвитку

Таким чином, державний кредит являє собою сукупність до­сить різноманітних форм і методів фінансових відносин. Такий підхід спрямований на створення сприятливих передумов для за­лучення коштів як для держави, так і для її кредиторів. Різнома­нітність форм дає змогу максимально врахувати різнобічні інте­реси юридичних та фізичних осіб.

2.4 Фінанси державного сектора

Фінанси державних суб’єктів господарювання — складова фінансової системи держави. Проте це відносно самостійна і особлива сфера фінансових відносин, яка має свою специфіку і принципи функціонування. Специфіка фінансів підприємств і організацій полягає в тому, що вони безпосередньо обслуговують процес виробництва, де здійснюється створення і первинний перерозподіл ВВП. Залежно від того, на яких принципах і правових засадах ґрунтується цей розподіл, функціонує фінансовий механізм держави в цілому.

Об’єктом розподілу, здійснюваного за допомогою фінансів, коли фінанси починають діяти як самостійний елемент економіки, виступає дохід від реалізації продукції, робіт і послуг як на стадії виробництва, так і при просуванні товару до споживача. Для початку виробництва потрібні відповідні фонди фінансових ресурсів цільового призначення, за рахунок яких формуються основні та оборотні фонди, фонд оплати праці тощо.

Після кожного виробничого циклу зазначені фонди поновлюються, а також створюється чистий дохід, який розподіляється на фонди розширення виробництва і удосконалення його матеріально-технічної бази, фонди споживання і стимулювання виробництва, страхові та резервні фонди, а також фонди централізованого загальнодержавного і бюджетного призначення. До них належать Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості, платежі з прибутку до бюджету.

При первинному розподілі виручки від реалізованої продукції, робіт і послуг створюються фонди фінансових ресурсів різноманітного призначення. Проте тільки частина з них є ресурсами підприємницьких структур. Насамперед це прибуток як від основної діяльності, так і від різних видів робіт і послуг. Частина прибутку вноситься до бюджету у формі податків, решта залишається на підприємстві та є його власністю.

Друга важлива частина фінансових ресурсів — амортизація. Крім того, після кожного виробничого циклу поповнюються власні обігові кошти. Підприємства й організації, що займаються виробничою діяльністю, можуть мати ресурси, які надходять від реалізації майна, у формі пайових внесків членів трудового колективу, від продажу акцій та інших видів цінних паперів. Фінансові ресурси можуть надходити також у формі кредитів, страхових відшкодувань за ризиками, що настали, бюджетних субсидій і кредитів. Проте це вже вторинний перерозподіл, який здійснюється за допомогою фінансів.

При функціонуванні фінансів підприємницьких структур виникають відповідні економічні відносини при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів. Ці відносини виникають всередині підприємства — між підприємством і працівниками цього підприємства при розподілі прибутку, залученні коштів працівників через продаж акцій та інших цінних паперів; між окремими підприємствами при наданні комерційних кредитів, організації спільних виробництв, розрахунках з штрафів; між підприємствами і банками при одержанні кредитів, розрахунках за користування ними; між підприємствами і державою при сплаті платежів до бюджету, одержанні фінансування і дотацій з бюджету.

Зазначені відносини визначають сутність і зміст фінансів підприємницьких структур. Вони є основним об’єктом наукового аналізу і подальшого удосконалення фінансового механізму в державі у цілому. Від того, наскільки досконалою є система економічних відносин у підприємницьких структурах при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, залежатиме фінансовий стан держави.

3. Система державних фінансів України: проблеми та перспективи розвитку

На сьогодні державні фінанси України опосередковують майже 70% від усіх фінансових ресурсів і містять різні фінан­сові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фі­нансову діяльність. Державні фінанси охоплюють державний бюджет, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної власності, державний кредит, державне страхування.

Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, однак вони тісно пов'язані між собою. Основу дер­жавних фінансів становлять фінанси підприємств державної власності. Тут створюється понад 55% від валового внутріш­нього продукту, який є головним об'єктом фінансових відно­син. За умов розвитку ринкової економіки частка державного сектора зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сек­тору належатиме визначальна роль у процесах розподілу й пе­рерозподілу, що здійснюються за допомогою фінансів.

Правову основу державних фінансів становлять Консти­туція України, Закони України "Про бюджетну систему України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про систему оподаткування в Україні" та інші законодавчі акти з питань оподаткування, витрачання бюджетних коштів тощо.

Про співвідношення державних фінансів із макроекономічними показниками свідчать дані, наведені в додатку Б.

Згідно з даними у розпорядженні держави в 1998 році було сконцентровано 59,8 млрд. грн. фінансових ресур­сів, що становить 57,5% від валового внутрішнього продукту. Треба враховувати, що безпосередньо в розпорядженні держа­ви, тобто у зведеному бюджеті й державних централізованих фондах, було зосереджено 26,8% від ВВП. Решта фінансових ресурсів перебувала в розпорядженні підприємницьких струк­тур державної форми власності.