Сторінка
2

Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів. Міжнародні та регіональні економічні структури

Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) була створена в 1960 p. на конференції в Багдаді. Її статут, затверджений у 1961 p., згодом неодноразово переглядався. Згідно зі статтею 7 Статуту повноправними членами цієї міжнародної економічної організації можуть бути тільки члени-засновники та країни, чиї заявки на член­ство були схвалені Конференцією. Будь-яка інша країна, що експортує нафту в значних кількостях і має інтереси, які в основному збігають­ся з інтересами країн-членів, може стати повноправним членом ОПЕК за умови, що її прийняття буде схвалено більшістю в 3/4 голосів, включаючи голоси всіх країн-засновниць. Статус асоційованого чле­на не може бути наданий жодній країні, яка не має інтересів і цілей, схожих у своїй основі з інтересами країн — членів цієї організації.

Як бачимо, ОПЕК — структура якоюсь мірою елітарна, з особли­вими, надто жорсткими умовами прийняття нових членів до її лав.

У складі ОПЕК 12 країн-членів. Засновниками організації були 6 країн: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Лівія, Саудівська Аравія. Зго­дом до числа членів були прийняті ще 6 країн: Алжир, Габон, Індо­незія, Катар, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати.

Головна мета діяльності ОПЕК:

• координація й уніфікація нафтової політики країн-членів та захист їхніх інтересів, у тому числі шляхом забезпечення їм сталих

доходів;

• забезпечення стабільності цін на світовому ринку нафти та

постачання нафтою країн-споживачів;

• забезпечення одержання справедливих доходів інвесторами від капіталовкладень у нафтову промисловість;

• забезпечення охорони навколишнього середовища;

• співробітництво з країнами — нечленами ОПЕК з метою реа­лізації ініціатив щодо стабілізації світового ринку нафти.

Поряд із специфічними питаннями забезпечення та захисту еко­номічних і фінансових інтересів країн-членів у нафтовій промисло­вості, організація у 1976 p. створила Фонд міжнародного розвитку {Фонд ОПЕК} як багатосторонній фінансовий інститут, покликаний сприяти співробітництву між країнами — членами ОПЕК та інши­ми країнами, що розвиваються. Допомогою Фонду можуть користу­ватися міжнародні інституції, діяльність котрих приносить користь краї­нам, що розвиваються, а також всі інші країни, що розвиваються, які не входять в ОПЕК. Членами Фонду є всі 12 країн — членів ОПЕК.

Метою діяльності Фонду є:

• здійснення фінансового співробітництва між країнами — чле­нами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються, шляхом надання пільгових позик для фінансування платіжних балансів, для здійснен­ня проектів і програм розвитку;

• сприяння і/або надання позик міжнародним агентствам,

діяльність яких відповідає меті Фонду;

• фінансування діяльності з надання технічної допомоги. Основним напрямом діяльності Фонду вважається надання по­зик і субсидій на пільгових умовах (під низький процент). Фонд

надає позики трьох типів:

• позики на здійснення конкретних проектів розвитку; націо­нальним банкам розвитку надаються також кредитні лінії для фінан­сування малих і середніх підприємств;

• позики для фінансування програм на відновлення або модер­нізацію певних галузей економіки, на закупівлю сировини, облад­нання, запасних частин, список яких узгоджується з Фондом;

• позики для фінансування платіжних балансів, як от, на імпорт продуктів харчування і споживчих товарів; на закупівлю обладнан­ня для сільського господарства і виробництва споживчих товарів.

Позики доповнюються субсидіями, що надаються для фінансової підтримки, дослідницьких робіт, підготовки кадрів, продовольчої до­помоги, допомоги при надзвичайних обставинах.

Фонд ОПЕК надає допомогу всім країнам, що розвиваються (за винятком країн — членів ОПЕК) у порядку загальної черговості, при цьому віддаючи пріоритет найменш розвинутим країнам.

Фінансові ресурси Фонду складаються в основному з добровільних внесків країн-членів, доходів, отримуваних за рахунок інвестицій і позик Фонду (процентні ставки і оплата за обслуговування), а також за рахунок коштів, які одержують країни — члени ОПЕК по двосто­ронніх та багатосторонніх каналах. Позик на світових ринках Фонд не отримує.

Загалом Фонд ОПЕК сьогодні діє у 93 країнах Африки, Азії, Ла­тинської Америки, Карибського басейну і Європи. Він є донором або кредитором цілого ряду інших міжнародних організацій, таких як агентства розвитку країн — членів ОПЕК (Кувейтського фонду, Арабського фонду економічного і соціального розвитку та ін.). Фінан­сові ресурси одержують також регіональні банки розвитку в Африці, Азії і Америці.

Щодо галузевої структури кредитування, то якщо на початку своєї діяльності Фонд першочергову увагу приділяв енергетичним проектам і фінансуванню дефіцитів платіжних балансів країн-пози­чальниць, то сьогодні — кредитуванню соціальне значимих проектів, орієнтованих на вирішення проблем голоду або подолання наслідків засухи в Африці. І незважаючи на те, що соціальні проекти, як пра­вило, непривабливі для великих інвесторів. Фонд активно намагаєть­ся заповнити саме цю нішу, приділяючи особливу увагу наданню допомоги в охороні здоров'я, освіті та інших сферах.

Навіть за умови відсутності сьогодні в самих країнах ОПЕК зай­вих фінансових коштів для суттєвого поповнення бюджету Фонду, зобов'язання засновників Фонду виконуються, як правило, в повно­му обсязі й у зазначені терміни. Проблеми, частіше всього, виника­ють не з кредиторами, а з реципієнтами кредитів.

Окрім Фонду міжнародного розвитку, країни — члени ОПЕК створили інші спільні економічні й фінансові структури, серед яких сім багатосторонніх інститутів допомоги, шість двосторонніх інститутів допомоги розвитку та три трастових фонди.

Багатосторонні інститути, допомоги ОПЕК:

• Арабське головне управління сільськогосподарських інвестицій і розвитку;

• Програма арабських держав Перської затоки для організації розвитку системи ООН;